Я відкрию тобі ті шляхи,
Що торують їх тяжко й наснажно,
Люди різни калібрів: великі й малі,
Ті, що мріють про пік необачно.
Та коли ти вже станеш зі мною на путь,
Приймеш руку й розділиш старання,
Вороття не шукай - його не дадуть,
Лиш вперед по стежині пізнання.
Ти мене не питай, чи ще довго іти,
Чи достатньо доклали зусилля,
Бо вершини, мій любий, дістанем тоді,
Коли власної смерті узриш майоріння.
І тоді озирнися на пройдений шлях,
На розлогість доріг і складні переплети,
На життя, що комусь лиш приходить у снах,
На численні роки, які стали моментом.
Відредаговано: 17.08.2024