1

Гаррі не поспішав додому, йому хотілося подовжити цей момент, змусити його тривати ще і ще, допоки він назавжди не закарбується в памʼяті.

Лінда сказала, що кохає його. Вона повторювала це багато разів. Вона поцілувала його не один раз і дозволила поцілувати себе. Чи міг він хотіти іншого?

Гаррі влетів до квартири як вихор. Була четверта ранку. Він не мав завтра - чи вже сьогодні - йти на роботу. Проте йому не хотілося спати чи відпочивати - навпаки, він був готовий знову повернутися до будинку баронета, стояти там і чекати, доки вийде Лінда.

-А, це ти - Алекс уже був удома й ледве встиг протерти очі, як побачив обличчя Гаррі прямо перед собою.

-Ей, що це з тобою? Ти наче побачив самого Господа Бога.

-Вона кохає мене! - крикнув Гаррі голосно, скидаючи з друга ковдру - Вона мене кохає!

-Що? - Алекс іще не встиг прокинутися й не був готовий до таких заяв від свого товариша - Що ти верзеш? Про кого?

-Лінда! Вона кохає мене, ти чуєш? Вона сама сказала це!

Гаррі кинувся обіймати друга, а той тільки спантеличено похлопав його по спині.

-Ненсі! Ненсі!

Лінда повернулась мовчки й дуже тихо, щоб ніхто не чув. Покоївка, чатуючи, спала біля дверей . Дівчина легко штовхнула її під бік, а потім затягла до своєї кімнати.

А там різко обняла й подумала, як добре, коли б зараз тут, поруч, була Кет.

-Він кохає мене - прошепотіла Лінда - Він це сказав. Нарешті.

Ненсі, дуже молода й із дуже бідної родини, рано пізнала життя в різних проявах, тому лише похитала головою.

-Ой, міс - прошепотіла вона - Коли хлопці просто кажуть, ще не означає, що це правда.

Лінда навіть не думала про це. Вона не припускала думки, що Гаррі міг брехати, адже занадто довго він залишався недосяжним для неї.

-Ні, Ненсі - впевнено заперечила дівчина - Він не міг брехати. Він єдиний, хто бачить у мені людину, а не засіб задоволення своїх амбіцій чи отримання грошей мого батька.

-Невже? - вірна покоївка недовірливо кривилась. Вона знала безліч прикладів, коли дівчатам не варто було довіряти саме таким, ідеальним у всіх відношеннях, привабливим і начеб-то щирим хлопцям.

-Та він боявся поцілувати мене - посміхнулась Лінда. Обличчя Гаррі в той момент дійсно виглядало спантеличеним - Тому я зробила це перша. Він нікого раніше не цілував. Як і я.

-Побоялися б Бога - перехрестилась Ненсі - Хіба ж дівчата можуть самі першими цілувати хлопців?

-А чому ні? Я зробила це й не вмерла, і мені сподобалось.

Лінда хотіла розповісти ще про джин, проте вираз обличчя служниці показував, що цього не варто робити.

А наступного дня - або, вірніше, вранці - в гості завітав Рональд.

Лінда зіслалася на те, що досі почувається погано, тому відмовилась виходити на прохання батька, який саме повернувся й нічого не знав про те, де та з ким провела ніч його донька.

Проте дівчину здивував цей неочікуваний візит. Потенційний наречений довгий час не давав про себе знати після тієї сварки в садку. Навряд чи він не заявлявся через те, що почувався винним. І зараз теж прийшов явно не для того, щоб вибачатися.

Саме тому Лінда тихенько вийшла з кімнати й спустилась по сходах так, щоб чути розмову з вітальні. Рональд явно мав якусь мету, він прийшов не просто так і не через те, що його мучила совість.

Після стандартних привітань з Різдвом, розпитувань щодо самопочуття та інших моментів розмова стала більш цікавою.

-Я прийшов, щоб повідомити - говорив Рональд - Точніше, попросити. Коли міс Райт не хоче виходити за мене, не варто її силувати. Зізнатися, я майже закохався в неї, проте мої почуття явно не взаємні.

-Моя донька ще дуже молода - відповів батько - Вона нічого не знає про почуття, але коли дізнається, я би хотів, щоб це сталося поруч із таким, як ви.

Лінда пригадала Гаррі й різдвяний вечір. Е ні, вона забагато знала про почуття. Може, більше за Рональда, який раптом почав вигадувати казки про кохання.

-Але я прийшов забрати свою пропозицію назад, сер - сказав Рональд, і Лінда мимоволі відкрила рота від здивування.

-Тобто? - батько теж такого не чекав.

-Я не хочу одружуватися з дівчиною, яка абсолютно байдужа до мене, сер. Я б може змирився, якби сам нічого до неї не відчував. Наразі мені більше подобається варіант бути просто другом вашої родини. І як другові, бувати у вас в гостях.

-Звісно, ви можете розраховувати на нашу дружбу. На мою доньку не зважайте, вона просто росла без матері, я не мав часу її виховання, тому вона й виросла така.

-Та що ви? Дівчина має право відмовити, коли не хоче. Ви ж не думали видати її за мене силою?

-Та ні…

Батько, напевне, зніяковів.

Несподівана доброта з боку Рональда мала б підкуплювати та обеззброювати, проте Лінда йому не довіряла. Вона пам’ятала, як невдаха-наречений ухопив її тоді в саду, ще й говорив із нею грубо, як зі своєю власністю. Цього достатньо, щоб вона ніколи більше не підпускала його до себе.

Гаррі йшов на роботу й намагався не тремтіти від страху й хвилювання.

Що, як Лінда поводитиметься так, ніби між ними нічого не сталося? А може, для неї воно й справді не мало значення, чи він показав себе таким нудним і нерішучим, що вона вирішить не витрачати на нього час?

Перед виходом він довго роздивлявся себе в невеликому, щербатому люстерку. Дивився й не міг збагнути, як могла ТАКА дівчина, як Лінда, звернути на нього увагу? Адже він цілковитий блазень і боягуз, він навіть не наважився поцілувати її першим так, як це має робити справжній чоловік.

Навіть якщо Лінда робитиме вигляд, ніби між ними нічого не сталося, він не зможе їй підіграти. Саме тому, що добре запамʼятав її обличчя поруч, морозний смак її губ, прохолодний доторк снігу на її волоссі…

Він не забуде цього, доки живе. І ніхто інший не зможе витіснити цих спогадів.

Вони зустрічались у невеликому сараї, який давно ніхто не відвідував. Гаррі часто бував там, бо його використовували для зберігання мітел. Раніше призначення цієї споруди, напевне, було іншим, бо всередині залишалось достатньо місця для двох людей.