Бар «Тінь Міста» зустрів Алісу знайомим теплом і м’яким світлом.
Музика тихо лунала, змішуючись із запахом кави та алкоголю.
Вона сіла за барну стійку, замовила французький коктейль і на мить закрила очі.
— Вітаю, офіцерко, — привітав її Ден, підносячи келих.
— Гарний вечір, — тихо посміхнулася Аліса, піднімаючи склянку.
Вона згадала ніч у парку, зустріч із Максимом, відтворення подій, відчай і напруження.
Всі кроки, всі деталі, кожен слід — тепер вже були частиною розслідування,
і правда вийшла на світло.
Аліса видихнула. Вона більше не відчувала того холодного страху, який супроводжував її весь час.
Тепер залишався лише спокій — спокій того, що справедливість відновлена,
і що вона змогла залишатися собою навіть у найтемніші моменти.
— Ти заслужила відпочинок, — сказав Ден, підсівши поруч.
— Мабуть, так, — відповіла вона, посміхаючись.
Вона зробила ковток коктейлю і спостерігала, як тепле світло лягає на столи.
Музика тихо грала, і для Аліси цей момент здавався ідеальним.
Вона була сильною, незалежною, і навіть у самотності
знайшла свою силу та внутрішній спокій.
Бар став її місцем відновлення, її маленькою твердинею у великому світі.
І поки ніч тихо йшла своїм шляхом, Аліса знала:
що б не трапилося завтра, вона завжди буде готова стояти на боці правди