Ранок Після

Частина третя. Ранок після.

Ранок був тихим, але щось у повітрі відчувалося інакше.
Аліса не виспалася — її снилися ті самі ліхтарі,
шелест листя і чийсь подих за спиною.
Телефон лежав поруч, екран кілька разів світився —
повідомлення від Дена:
«Ти дійшла додому? Все гаразд?»

Вона коротко відповіла:
«Так. Дякую.»
І відклала телефон.

На кухні пахло кавою.
Аліса сиділа, дивлячись у вікно, де осінній дощ
тихо розмивав світ.
Її рука тремтіла, коли вона тримала чашку.
“Я просто втомилась. Це все у голові.” —
намагалася переконати себе.

Але в голові все ще лунав той голос:
«Гарний вечір, офіцерко…»

Відділок зустрів її звичним шумом —
дзвін телефонів, стукіт клавіш, запах дешевого кави.
Колеги привітались, хтось жартома кинув:
— Ну що, знову в «Тіні Міста» була?

Аліса кивнула і пішла до свого кабінету.
На столі лежала нова справа —
папка з червоною позначкою “Терміново”.

Вона відкрила її —
і в перших рядках прочитала:

> Парк біля вулиці Вересневої.
Знайдено тіло жінки.
Час — між 22:30 і 23:00.

 

Її пальці стиснулися сильніше.
Саме там. Саме тоді, коли вона йшла додому.

— Ти вже бачила? — зайшов її напарник, Артем.
— Щойно. Що відомо?
— Без документів, приблизно тридцять років.
Жодних слідів боротьби, але... —
він замовк, поглянувши на неї уважно. —
...але є одна дивна деталь.

— Яка?

Він витягнув фото —
листок, приколотий до пальта жертви.
На ньому було написано:

> «Ви могли бути на її місці.»

 

Аліса відчула, як холод пробіг по спині.

— Свідків немає?
— Ні. Камери — лише з боку головної дороги,
але видно, як ти проходиш через парк о 22:45.
Потім — порожньо.

— Тобто, він бачив мене…
— Хто?

Вона зупинилась.
Не могла сказати: «Той чоловік з темним пальтом.»
Бо як пояснити, що він просто заговорив —
і в його погляді було щось занадто знайоме?

— Ніхто. Мабуть, просто збіг, — сказала тихо.

Але коли вона закрила справу,
листок із написом знову промайнув перед очима.
«Ви могли бути на її місці.»

І в ту мить вона зрозуміла:
цей випадок — не просто нова справа.
Це попередження.
​