Пролог
- Теофілю, сину, познайомся з моєю майбутньою дружиною: тепер ця чарівна жінка - моя королева, володарка мого серця та мого тіла, бо без неї я навіть не можу дихати. Я наказав влаштувати завтра весілля, бо всі приготування для цієї події я продумав та розпорядився заздалегіть, як тільки зрозумів, що хочу зі своєю коханою прожити останні роки свого життя. - сивий чоловік із захоплення дивився на гарну жінку, яку тримав за руку. - А ось і її дочка Альбертина. Сподіваюсь, ви подружитеся та будете не лише зведеними братом й сестрою, а найкращими друзями.
- Я її вже ненавиджу, як і оцю... твою жінку. Ти обіцяв мені залишити престол, а замість цього приводиш у палаць цих двох, які вже й мріють, як мене позбавити мого місця! - обурився Теофіль та зі злостю подивився в очі Альбертини, в яких була лише ніжність та співчуття.
А тепер в них застигла сльоза.
- Сину! Попроси пробачення у Альбертини! - наказав батько-король.
- Нізащо! - фиркнув Теофіль та вибіг зі зали.
#1629 в Фентезі
#4215 в Любовні романи
#977 в Любовне фентезі
жорстка особистість, симпатія не дивлячись ні на що, розуміння
Відредаговано: 29.01.2024