Сила мого серця 2
Глава 7. Моя гра. Мій вибір
Глава 10. Моя гра. Мій вибір
Після всього пережитого я раптом зрозуміла — я більше не хочу бути тією, що чекає. Не тією, що просить. Не тією, що пояснює.
Я вирішила жити для себе. Але цього разу — інакше.
Я побачила, що військовий має до мене почуття. Він не байдужий. Він боїться. Він тягне минуле. Він не визначений. Але він не холодний. І вперше я не кинулась його рятувати.
Я стала хитрішою. Спокійнішою. М’якшою — але сильнішою.
Я не відпускаю його. Не тому що не можу. А тому що не хочу. Я вибираю підтримувати. Я вибираю бути поруч. Але тепер я не розчиняюсь. Я не втрачаю себе. Я не віддаю все до останнього.
Я дивлюся, як він поводиться. Я спостерігаю. Я не біжу першою. Я не відкриваю душу повністю. Я тримаю баланс.
І якщо це він — тоді ми прийдемо один до одного правильно. Без болю, без хаосу, без недомовок.
А якщо не він — я залишусь сама.
Не з розпачем.
Не з відчаєм.
А з гідністю.
Я більше не боюся самотності. Я боюся знову втратити себе.
Я дозволяю ранам загоюватись повільно. Я не шукаю нових людей, щоб когось забути. Я не беру тих, хто “нормальний”, але не чіпляє серце.
Я краще буду сама.
Бо тепер я знаю: поруч зі мною має бути той, з ким спокійно. З ким не треба доводити. З ким я жінка, а не воїн.
І якщо життя вирішить інакше — я прийму.
Але зараз мій вибір — він.
І мій вибір — я.
Відредаговано: 18.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
