3. Нова я

Це означає, що ти одна з нас.

Я знову відчула, як у грудях стискається знайоме тривожне відчуття.

— Та ну? — я перехрестила руки на грудях. — І що це означає конкретно?

— Для початку, — втрутився Соломон, спокійно дивлячись на неї, — давай обійдемося без скепсису. Ти щойно ледь не померла, а зараз стоїш тут жива й неушкоджена. Думаєш, це збіг?

Я відкрила рот, щоб щось вдповісти, але слова застрягли в горлі. Я знову згадала той напад. Людей, які переслідували мене, як примари в темряві. Як моє серце калатало, як я намагалася втекти, але ноги підкосилися. А потім— морок.

Мене врятували.

— То що це було? — нарешті сказала я. — Чому вони напали на мене?

— Бо ти не така, як інші, — голос Кайдена звучав байдуже, але його погляд залишався пильним.

— Ну, дякую, — я пирхнула. — Дуже інформативно.

Кейл засміявся.

— Мені вже подобається ця дівчина.

— Ти ж усіх новеньких так зустрічаєш, — знизала плечима Ізабель.

— Та ні, ця якась інша, — Кайл підморгнув мені.

— Дякую за комплімент, але мені це нічого не пояснює, — я знову звернулася до Соломона. — Ви сказали, що я «одна з вас». Це що, якась секта?

— О, так, і ми щойно врятували тебе, щоб зробити жертву нашому богові, — з сарказмом протягнув Кайл.

Я скривилася.

— Клас.

— Ніякої секти, — спокійно відповів Соломон. — Це більше схоже на… родину.

Я скептично примружилася.

— То ви всі… брати й сестра?

Ізабель голосно розсміялася.

— О, ні, тільки не це.

— Ми не кровна сім’я, — пояснив Ліам, його голос був м’якшим, ніж у інших. — Але ми разом уже давно.

Я перевела погляд на Кайдена, який стояв зосереджений, мовчазний, трохи відсторонений від решти. Він не здавався тим, хто легко спілкується з людьми.

— Ти ж їхній лідер, так? — запитала я.

— Розумна, — пробурмотів Кайден.

— Ага, але ти мені не подобаєшся, — я щиро всміхнулася.

Кайл засміявся ще голосніше.

— Давно ніхто не говорив йому цього в обличчя.

— Тому що більшість людей вміють тримати язик за зубами, — різко відповів Кайден.

Я знизала плечима.

— Вибач, я не з таких.

— Повір, ми вже помітили, — хмикнула Ізабель.

— А тепер, коли всі представилися і помірялися характером, можна перейти до суті? — втрутився Соломон.

— Це означає, що зараз мені скажуть щось таке, від чого в мене вибухне мозок, так? — я зітхнула.

— Приблизно, — погодився Соломон.

— Ну давайте, добивайте.

Кайден схрестив руки.

— У тебе є сила. Ти цього не знаєш, але вона в тобі є. І тепер її відчули не тільки ми, а й ті, хто напав на тебе.

Я закліпала очима.

— Сила?

— Магія, — виправив Соломон.

Я втупилася в нього.

— Ви серйозно?

Ліам кивнув.

— Цілком.

— Магія не казочка, — Кайден говорив спокійно, але в його голосі відчувалося роздратування.

— Вибач, що не вірю першому зустрічному, коли він говорить про чаклунство, — огризнулася я.

— Ми можемо довести, — Ізабель нахилила голову, в її очах загорілося щось грайливе.

— Доведіть.

Ліам підняв руку, і раптом у повітрі між його пальцями з’явилося маленьке пульсуюче світло. Воно мерехтіло, ніби жива зірка, і рухалося, наче слухалося його думок.

Я ошелешено подивилася.

— Ну добре… Це вражає.

— Ще не все, — Ка

йл підморгнув і легким рухом руки змусив свічку на столі спалахнути самостійно.

Я вирячилася на них.

— Окей. Це вже страшнувато.

— Ласкаво просимо в реальність, де магія існує, — мовив Соломон.

Я провела рукою по обличчю, намагаючись переварити все це.

— І що тепер?

Кайден уважно подивився на мене.

— Тепер ти мусиш вирішити, що робити далі.

— Ви ж не збираєтеся відпускати мене просто так, — гірко всміхнулася я.

— Розумна, — погодився він.

Ліам кинув на Кайдена невдоволений погляд.

— Ми не змушуємо тебе залишитися, Луна. Але тут ти будеш у безпеці.

— А якщо я скажу «ні»?

— То ти знову станеш мішенню, — сказав Соломон.

Я зітхнула і впала на ліжко, дивлячись у стелю.

— Клас. Просто ідеально.

Кейл підморгнув.

— Звикай.

Я мовчки дивилася в стелю, а потім тихо сказала:

— І що мені тепер робити?

Соломон всміхнувся.

— Почнемо з того, що навчимо тебе захищатися.

Я закрила очі.

Магія.

Якщо це правда…

Якщо це дійсно частина мене…

То хто вона тепер?