Глава 7, в якій Божена опиняється в складній ситуації

Божені знову снився цей сон, сповнений пристрасті й кохання. Чоловік шепотів їй слова кохання, обережно, немов вона зіткана з пелюстків троянд, обіймав і пестив. Кожної ночі дівчина прокидалася збудженою і розгубленою, незрозуміла туга скручувала тіло і розпач рвала душу на частини.

— Чому ти така змучена, дитино? Чи болить де? — Допитувалася в ранці Аруня.
— Мені знову снився цей чоловік… згадати не можу. Знаєш, няню, як от тут болить? — Потерла грудну клітину у районі серця, — мене тягне до нього, кличе немов він. А я не розумію, що це зі мною робиться.
 

Божена сиділа на лавці, притулившись спиною до хати. Перед неї поважно ходила квочка і підзивала курчат. Розгублений погляд сфокусувався на парі котів, які поряд на лавці вилизували один одного. Вони були такі милі й мимоволі викликали посмішку. Силуючись пригадати, щось, що викликало такі ж емоції, і не виходило. Все що дівчина пам’ятала, це жінку, яка щось неприємне говорила Божені, запевняла її в чомусь, що вона не хотіла сприймати. Потім головний біль і забуття.

Добре, що хоч панянка Радецька пам’ятала, хто вона. І пані Арету, або як в дитинстві її називала Божена з сестрами, Аруню, вона пам’ятала. Тільки от що дівчина забула в селі, десь на краю світу, хоч як намагалася згадати, а ніяк.

Сама літня жінка, яка колись працювала на сім'ю Радецьких і виховувала в ній дітей, а після того, як вони виросли, поїхала в село доглядати стару тітку та так там і залишилася, розповіла, що Божену привіз брат Філіп. Пояснив їй, що Божена зганьбилася. Щоб врятувати дівчину від ганьби, вирішили відправити якнайдалі. Чому вона нічого не пам’ятає, пані Арета не знала. Та вважала, що це стрес і скоро минеться, а допоможе в цьому відпочинок і свіже повітря.

Божена була її улюбленицею, тому жінка балувала її смачними стравами й смаколиками, а споглядаючи за задумливим і розгубленим обличчям дівчини, зітхала, бо не знала чим допомогти.

Колишня нянька чудово розуміла, що щось сталося і не спроста Божена знаходиться тут. Все стало на свої місця, коли дівчина дізналася про свою вагітність і замкнулася в собі ще більше.

— Дівчинко моя, може зайдеш у хату, зараз занадто спекотно?
— Я ще посиджу, — погляд знову блукав горизонтами, а думки ніяк не приходили до ладу.
— Кляті маги! Зіпсують дівчині життя і живи як знаєш, — бубоніла жінка.
— Що ти сказала, Аруню? Які маги? — Здивувалася Божена.
— Та ніякі, то я так, — старенька вже пошкодувала, що зайвого бовкнула.
— Аруню, ти щось знаєш і не кажеш, занадто добре я тебе знаю, — щось таке крутилося на думці у дівчині, а оформитися у спогади не виходило, — Няню, скажи мені, будь ласка, все. Не муч мене.
— Боженко, та я ж і не знаю нічого. То твій брат мені сказав, навіть не мені, а більш собі…, — замовчала.
— Та не тягни ж ти! Що він казав?!
— Я йому повідомила, що ти вагітна, а він, що то виродок магів. Божено, дитино моя, якщо це правда…, — розплакалася пані Арета біля дівчини, яка й сама від звістки в істерику ладна була скотитися.
— Може він помиляється? — Остання надія Божени померла, коли вона подивилася в очі старій няньці. — Він ще щось казав?
— Що тепер маг стане більш люб'язним, як дитина з’явиться. Філіп з батьком будуть торгуватися за це дитя. І продадуть його найдорожче, дитино.
— Ні-ні-ні, — панянка Радецька не могла повірити в усе почуте.

По-перше, хіба так буває, що людина нічого не пам'ятає, тим паче, що вибірково? Ну добре, це ще можна пояснити й тоді зрозуміло, чому вона не пам’ятає. Це і є причина: маг міг її зґвалтувати й зачарувати, щоб вона не пам’ятала, хто це. Але тут є, по-друге, хіба її рідні можуть так з нею вчинити й торгувати її дитиною. Щось крутилося на думці, щось схоже вже було. Тільки що? Її рідні навпаки повинні добиватися справедливості. Цього чоловіка треба покарати. Божена знала правила і знала, що маги забирають своїх дітей, але не могла повірити, що це сталося з нею. Що ж робити? Стільки питань, які, на жаль залишаються без відповіді.

В батьковому домі, коли ще пан Томаш Радецький давав звані вечори, маги бували, бо батько мав з ними якісь свої справи. Тож дівчина багато чула і знала про них. Сестри частенько пліткували, батько обговорював зі своїми друзями, яких геть не залишилося. Однак як так вийшло, що вона зв’язалася з обдарованим? Невже і справді її зґвалтували? Тоді хто той чоловік, що приходить у снах і за яким вона так сумує прокидаючись?
 

Через кілька тижнів до них навідався Філіп. Він приїхав разом з незнайомим чоловіком. Побачивши брата, радісна дівчина кинулася до нього, щоб обійняти, привітатися. Але чоловік відсторонився, вівся занадто прохолодно. Навіть пані Арета була здивована таким відношенням до сестри, не кажучи вже про саму Божену, яка ледь стримувала сльози. Незнайомець виявився лікарем. Він оглянув Божену і без жодного пояснення вийшов з кімнати до Філіпа.

— Ну що скажете? — Нетерпляче запитав чоловік.
— Якщо в утробі дитя мага, то Вам краще знайти лікаря з магічним даром. Велика можливість, що Ваша сестра не житиме. Ви ж і самі добре знаєте наслідки.
— Головне, щоб вона народила. — Байдуже до такого зауваження відізвався Філіп.

Лікар кинув гидливий погляд на свого клієнта, а за будинком, шокована почутим, стояла пані Арета. Вже чого-чого, а такого вона аж ніяк не чекала від свого вихованця. Поки Філіп гостював, вона нічим не видала того, що почула. Навіть коли Божена просила брата про допомогу, щоб вирішити якось це питання і залишити дитину, теж мовчала.

— Філіпе, адже це і моя дитина. Як я можу її віддати? — Плакала Божена.
— Ти здуріла чи що? По-перше, це маговий виродок. Маги завжди забирають своїх дітей і закон на їхньому боці. По-друге, як ти збираєшся виховувати дитину, якщо нічого не знаєш про магію. Та ти не тільки зганьбилася, а ще й здуріла?!

Божена була у розпачі. Вона не розуміла, що з усім цим робити.

—Треба запитати Марусю, — раптом сказала вона.
— Яку Марусю? — Насторожився Філіп.
— Дружину Огнія, а він маг.
— Звідки ти про них знаєш? Це твої знайомі? — Брат почав хвилюватися, бо це не входило в його плани.