Глава 5, де з'являється надія, а потім рушаться усі сподівання

Божена була дуже рада бачити Лізі, проте чудово розуміла, що аби не батько зі своїми фінансовими проблемами, то сестра ніколи б не відвідала її. Старша донька пана Радецького, яка вже мала чималенький животик, спочатку захоплено оглядала будинок, потім саму Божену.

— Ти не погано влаштувалася. Як ти взагалі? — Важко опускаючись на тахту.
— Непогано. Я тебе вітаю. Як почуваєшся? — Маючи на увазі вагітність сестри, а самій так сумно стало, бо ніколи вона не матиме дітей.

Божена вже зробила свій вибір. Вона залишиться з Гораном, при будь-якому його рішенні. І хоч була наївною і добросердечною, проте не дурепою, чудово розуміла, що такі їх відносини ненадовго. Рано чи пізно, а залишиться вона сам на сам зі своїми почуттями. Ні, Божена вірила в Горана і знала, що він не викине її на вулицю, але розпрощається з нею, коли прийде час. А до тих пір…

— Ти навіть не уявляєш, як це! — Повертаючи дівчину з її нерадісних думок, щебетала сестра. — Добре, що хоч не двійня… Я так хвилювалася… Уявляю на кого я б була схожа. Мені колись картинка потрапила до рук. Там така тварина була величезна і товста, ото така б була і я. Я й так неповоротка стала і постійно чогось хочеться. Ну я тебе геть своїм скімленням замучила, так? Розкажи мені про свого мага трохи.
— Лізі, ти ж його чудово знаєш. Що розповідати?
— Ой, ти як маленька, Божено! Я ж тебе не про це питаю, — хіхікала Лізі.
— А про що? — І тут нарешті зрозумівши, дівчина почервоніла, — я не знаю.
— Як не знаєш? — Здивувалася сестра, аж відставила маленьку чайну чашечку, яку тримала в руках і подалися вперед. — Він тебе що, зачаровує?
— Я досі незаймана, — від сорому і розпачу Божена ледь не плакала.

Вже заміжня сестра мовчала, вдивляючись в очі своєї молодшої, відмічаючи усі почуття на її обличчі. Вона була більш ніж здивована. Божена була найгарніша серед них, але надто довго залишалася дитиною. Вони з Веронікою були двійнятами й геть не схожими ані зовні, ані вдачею. Але обидві дуже обурилися, коли дізналися про рішення батька, бо віддати магу на потіху ще геть наївне дитя — жорстоко і не по людські, але змовчали, тихо радіючи, що не їми відплатили борг.

Ані Лізі, ані Вероніка не вважали Божену порченою, на відміну від чоловічої половини родини. Сестри співчували їй і розуміли, що свого щастя сестричка їхня вже не знайде. Бо в їхньому суспільстві Божена на завжди залишиться дівкою мага. ЇЇ було шкода, бо вона була такою чудовою. Завжди весела, добра, як промінчик сонця, впурхувала в кімнату і підіймала усім настрій тільки своєю присутністю.

Коли Лізі дізналася, що Божена не завагітніла, то страшенно зраділа. Все ж таки була загроза, що, народивши магу дитя, сама вона не житиме. Це було якесь прокляття для магів. Вони вироджувалися.

Головною умовою для продовження роду мага була незайманість. Магічно обдарована дівчина завагітніє в першу ж свою ніч. А от чоловікам було складніше. Зародити життя вони могли у череві незайманої дівчини й тільки в особливому стані, який називався приливом. Та й то це не було гарантом успіху. Жінка мала бути сильною, здоровою і витривалою. Вагітність магічним дитям забирала усі сили. І смерть під час пологів — була звичною справою.

В містах люд був більш меркантильний і обізнаний. Там дітей віддавали батьку за дуже солідну винагороду, яка дозволяла безбідно жити багато років. По селах же магів просто боялися. На жінку ставили клеймо шльондри мага, навіть якщо і не по свойому бажанню вона йому віддавалася. Її гнали з села закидуючи камінням. Дітей магічно обдарованих залишали в лісі, або деінде, щоб вони не накликали на село біду. Якщо магу щастило, то він вчасно знаходив свою дитину, а бувало, що до того часу дитини встигали позбутися.

Божена ж була занадто тендітною, то ж у сестер були різні й далеко не райдужні припущення. Зараз Лізі відмічала цілу гаму емоцій на обличчі сестри, які та не вміла приховувати.

— Ти закохана в нього?! — Вигукнула Лізі, — Божено, скажи, що це не так!
— Так, — промимрила дівчина.
— Оце так-так, — пожурила вона сестру,— як ти спромоглася? Хоча чого дивуватися. Він гарний чоловік, а тобі запудрити голову — раз плюнути. Божено, батько не повинен про це дізнатися, інакше тебе віддадуть за старого Груздя. Старий збоченець оббиває батькові пороги, так хоче тебе отримати. А якщо…. Ну ти й сама розумієш.

Сестри довго просиділи, розмовляючи відверто. Божена поділилася своїми переживаннями, стало трохи легше. А Лізі розповіла, що після того, як батько навідувався в гості, то був візит мага у відповідь. Пан Радецький не розповідав, що між ними з Гораном сталося, але не покинув свої плани й звичайно прислав ще Лізі поговорити з донькою.

— Я так розумію, що його плани геть проваляться? — Посміхнулася старша сестра.
— Ти начебто рада? — Зауважила Божена.
— Я тебе прошу, це його особисті проблеми. Я більше не Радецька. Мій чоловік має непогані статки, не такі як мав батько, та ми все одно ні в чому не маємо потреби. Веронічка скоро теж буде прилаштована. Тож мені батька аж ні скільки не шкода. А Філіп… Філіп — козел і гуляка, він швидко спустить батьковий спадок, якщо він ще буде. Тому я не буду вдавати з себе печальну діву, яка сильно переживає за родинне діло. А те, що тобі розповів твій маг, цілком може бути правдою. Я не лізу в батькові справи, та мене ніхто і не допустить до них, але чула деякі обривки розмов.
— Що ти йому скажеш?
— Що ти спробуєш звичайно поговорити з паном Новаком. — Погладила по плечу Божену, — а він нехай чекає. І ще, якщо станеться так і тобі нікуди буде йти — ми тебе приймемо у себе. Не обіцяю, що не буде косих поглядів, розмов за твоєю спиною, але буде дах над головою і прихисток. Можливо вдасться влаштувати тебе в іншому місці, де про тебе нічого не знають і почати нове життя.

Після прощання з сестрою, дівчина відчула неймовірний прилив сил і радість. Бо є рідні, які підтримають. Це так важливо мати за спиною стіну, яка тебе прикриє. Шкода, що вона раніше не поговорила з сестрами. Невже була на них ображена?