Глава 4, де звучить признання в коханні та тверде "ні.

Горан повернувся пізно. «Мабуть, Божена вже давно спить»,— подумав чоловік, дивлячись в її темні вікна. Дівчина й справді його не зустрічала і він відчув легке розчарування.

— Панна Божена вже відпочиває? — Запитав хлопця, що відкрив йому двері.
— Не знаю, пане, — тихо промовив Чеслав оглядаючись чи немає десь поряд матері, яка не любить, коли він займається пліткарством і заважає господарю або гостям, — вона сьогодні і не обідала, і не вечеряла.
— Щось сталося? — Пан маг чудово знав, що хлопчак усюди поспіє, усе розізнає.
— В неї сьогодні був гість.
— Дуже цікаво…
— Чув на кухні, що приходив батько, що він їй там щось наговорив і вона плакала. А мамка не дала дослухати, погнала мене. Тож я всього не знаю, — швидко ковтаючи повітря, ображено протараторив Чеслав.
— Дякую, друже. Тримай, — до кишені сина покоївки перекочувала монетка.
— Дякую, мій пане, — вже радісно побіг геть.

Горан роздягнувся і відразу направився до кімнати Божени. Підходячи він трохи загальмував, адже можливо вона відпочиває. І чи зручно буде турбувати її в цей час? Можливо краще обговорити все завтра в ранці? Запросити її на прогулянку в парк, пригостити гарячим медовим напоєм?

Пан Новак вже збирався розвертатися, як почув, що з покоїв дівчини долинають схлипи. Вона плакала. Вже не зволікаючи він постукав і не почувши запрошення, увійшов. Кімната потонула в темряві, тільки ледь розжеврілий камін давав крихту світла. Божена лежана на ліжку уткнувшись обличчям у подушку і плакала. Вона не чула, що хтось увійшов до кімнати та трохи злякалася, коли ліжко поряд прогнулося від чоловічої ваги.

— Божено, що трапилося? — Провів рукою по голові, пригладжуючи її волосся.
— Я не чула, як ти увійшов, — схлипуючи, сказала вона.
— Ну так в чому справа? — Наполягав.
— Нічого. Це я так. Дурні дівочі сльози, — спробувала посміхнутися.
— Такі дурні та дівочі, що твої чудові очі геть припухли й подушку можна викручувати? — Докорював чоловік. — Ти хочеш повернутися додому?
— Мій дім тут, поряд з тобою. Ти вже знаєш, що батько приходив?
— Так. Що він хотів?

Божена мовчала. Горан хотів запалити світло, щоб бачити її, але не став. Вирішив, що так їй буде легше поділитися з ним своїми переживаннями.

Він і справді гадав, що батько запропонував їй повернутися до сім’ї. І тепер вона не знає, як сказати про це йому. Щось неприємне зашкреблося на серці, викликаючи гидливі почуття власності, ревнощів і бажанням заховати її далі від усіх. Маг гнав їх від себе і розумів, що не стане її тримати, як би йому цього не хотілося, але без неї буде сумувати й страждати, хоч як би не розумно це було б для мага.

— Він хоче, щоб ти йому допоміг, — тихо сказала Божена, переступаючи свій сором.
— Он як… Божено, ти маєш знати правду. Товар твого батька втратив привабливість для великих покупців, бо він здешевив виробництво. Чесно кажучи, я б і собі не купував би його посуд. Тож якщо я замовлю за нього слово, то я втрачу довіру партнерів. А я не хочу уславитися ненадійним у справах. Ти розумієш про що я? — Запитав сподіваючись, що вона зрозуміє і не ображатиметься на нього. Для Горана було важливо зберегти ту довіру, що зародилася між ними.
— Я не знала, що все так. Він …
— Розкажи мені все, будь ласка,— попросив маг.

Божена знову заплакала.

— Ну чого ти? — Пригорнув її до себе заспокоюючи.
— Вони всі вважають мене шльондрою, він стільки всього наговорив мені, — і розказуючи все Горану, вона не бачила, як все більше хмурнів чоловік. Здавалося ще трохи й він вибухне. Тільки властивість дівчини заспокоювати його, стримувала чоловіка. — Він сказав, що ти використаєш мене, а потім викинеш, а натомість приведеш у свій дім дружину.
— Божено, якби я збирався тебе використати, я вже давно б це зробив. Ти ж це розумієш? — Вона покивала йому у груди, бо він досі її обнімав, — я дуже ціную тебе, щоб так з тобою вчинити.
— Чому ти тоді відштовхуєш мене раз у раз, коли…
— Я тобі вже казав про це, — роздратовано.
— Мені тоді не було і вісімнадцяти. Вже стільки пройшло часу, вже дев’ятнадцять. А що далі? — Вона звільнилася з його обіймів і в темряві намагалася вгледітися в його обличчя, — я не приваблюю тебе, як жінка?

У Горана урвався терпець. Він раптом притиснув її до себе, захопив її вуста. Панна Радецька розгубилася і завмерла. В цей час вона була така бажана. Досвідчений і дорослий чоловік чудово розумів, що це її перший поцілунок і трохи пригальмував свої бажання. Невміло дівчина почала відповідати і її дії знову запалили в ньому шалені почуття. Він більше не стримувався, цілував її, руки роздягали таку бажану його маленьку дівчинку. Він пестив її й відчував відгук юного дівочого тіла. Аж раптом вона напружилася.

— Зупинись, коханий, — тремтячим голосом, благала Божена.

Вона вперше назвала його коханим і її слова розлилися неймовірним задоволенням у грудях чоловіка.

— Я божеволію від тебе, я жити не хочу, якщо тебе не буде поряд. Я не знаю, що це за почуття, але хочу завжди бути з тобою. І я не можу і не хочу зупинятися. — Шепотів їй у відповідь маг вогню.
— Я вся твоя… до останнього подиху, але перший раз буде під час твого приливу.
— НІ! — Увесь настрій відправився до темного царства, звідки немає повернення, серце почало крижаніти й Горан вперше в життя відчув страх, — НІ-ні-ні! Божено, я ніколи не доторкнусь до тебе під час приливу! Принаймні вперше! Я не можу тебе втратити.
— Коханий, любий мій… — руки дівчини потягнулися до чоловіка, щоб обняти й пригорнутися, але він відскочив від неї. В очах мага горів вогонь.
— Ти надто ніжна, тендітна… я не можу тобою ризикувати й не буду.
— Горане, але ж он в Огнія з Марусею все добре. Ми можемо спробувати. Інакше це якось не правильно. Я хочу бути твоєю повністю, я хочу бути матір’ю твоєї дитини. Хоча б спробувати. Не відсторонюйся від мене. Це…. — сльози знову потекли по щоках.