Глава 2, де з’являються почуття і наближається прилив.

Прати, прибирати, готувати Божені не довелося. Як тільки пані Цецілія дізналася, що дівчина прислана в якості боргу, то відразу завела серйозну розмову з сином. І докоряючи йому в черствості, забрала дівчину до себе.

— Мені сумно і потрібна компаньйонка для прогулянок і не тільки. Тож дівчинка буде поряд зі мною, якщо ти не проти? — Хоча вона і так знала, що не проти, бо Горан не знав до якої справи приставити панянку Радецьку.
— Нехай так.
— Сину, ти не нехтуй такою можливістю, — обережно почала мати розмову, — дівчинка вона гарненька, розумна, освідчена. Твої роки теж летять. Нам хочеться онуків. Та й комусь усе наше добро доведеться залишити.

Горан почав злитися, бо батьки не полишали ці розмови вже багато років. Можливо, аби він послухався батька й оточив себе незайманими дівчатами кожного приливу, то вже мав би дитину. Але Горан не хотів ганьбити дівчат, а деяких і ґвалтувати, щоб стати батьком. Це було якимось прокляттям для магів. Тільки під час приливу — особливого дня, а іноді й днів маг міг стати батьком і тільки цнотлива дівчина могла понести дитя з даром. Маги платили дівчатам, брали силою, — усіляке траплялося. Та це ще не означало стовідсотковий результат. Он і у Горана досі дітей не було. Хоча він не дуже й переживав, але кожного приливу мав нову дівчину.

Те, що зараз казала мати про Божену його вибішувало. Невже вона не бачить, що Радецька ще дитина. А з іншого боку, матір теж можна зрозуміти, в неї своя біда. А маги рідко думають про простих смертних і пані Цецілії насправді чхати на юну дівчину. І біля себе вона триматиме Божену, щоб розважитися і вчасно підсунути її сину.

— Поживемо побачимо, — обірвав він розмову.

Божена закохувалася. Вона сама не помітила, як вихоплювала раз у раз руде волосся на подвір'ї, як намагалася перехопити його погляд, як тремтіла, коли він був поруч. І його відчуження болісно відзивалося у серці. Наймолодша донька пана Радецького вперше закохалася. Вечорами залишаючись на одинці дівчина малювала Горана. В неї, звичайно, не дуже майстерно виходило, але душа потребувала, щоб він завжди був поряд.

Від пані Цецілії це звичайно не приховалося і вона, помічаючи ніяковіння дівчини, про себе раділа. От тільки поведінка сина її турбувала, бо він був дуже холодним і байдужим з Боженою, що геть на нього не схоже. Пані Новак намагалася усіляко залучити сина до їхніх жіночих справ, але чоловік раз у раз знаходив інші, більш цікаві заняття.

Так минуло кілька місяців. Божена зводила себе нерозділеним коханням, Горан усе частіше не бував дома, а пані Новак ніяк не відправлялася додому. Маг все не міг підібрати слів, щоб натякнути матері, що вона загостювалася і їй вже час повертатися до свого чоловіка і при цьому він сподівався, що мати забере з собою Божену. Не було вже сил терпіти її поряд. Вкрай важко було не зблизитися з дівчиною. Він іноді спостерігав за нею, залишаючись непоміченим, а потім картав себе, що дурень сам себе мучить.

Вона була немов ангел, що поселився у нього в домі. Сором’язлива, тиха, така ніжна, тендітна. Іноді він вихоплював її мрійливий погляд, намагався запам’ятати сміх. А найбільш мага збуджувала дівоча легка хода, нахил голови, посмішка і злегка кирпатий носик, ямочка на підборідді й очі, очі які не давали спокійно спати ночами: ще по дитячому наївні, вони повністю поглинали душу чоловіка. У всьому цьому була одна досада, Божена уникала його, переставала сміятися, коли він з’являвся поряд, соромилася і, як думав сам Горан, боялася його. Та хай там як, але в один осінній ранок, чоловік зрозумів, що наближається час приливу.

— Мамо, забирайте Божену і відправляйтеся додому, — замість побажання доброго ранку повідомив син матері.
— Синку, що на тебе найшло?! — Горан відмітив, що дівчина опустила голову і відклала виделку, якою снідала.
— Прилив наближається. Тож не зволікайте і після сніданку відразу відправляйтесь, а в мене ще є справи.

Після сніданку в кабінеті з’явилася мати, яка спробувала натякнути на Божену, яка ось поряд і під рукою. Отримавши категоричну відмову, насупившись пішла збиратися. Слідом постукала у двері і юна панянка.

Вона ніяковіла, червоніла і не знала, як розпочати розмову.

— Якщо у Вас прилив, то я готова його тамувати, — промимрила вона.
— Я не готовий. Ти відправляєшся в наш родовий маєток, — помітивши, що дівча геть розгубилося, він підійшов і взяв її за плечі, — подивися на мене!

Божена підняла на нього свої ясні очі, в яких плескалося стільки неприкритих почуттів: від образи, болю, сорому, полегшення і ще безліч усього. Горану так захотілося її міцно обняти, пригорнути до себе, заспокоїти. Та все, що він собі дозволив — це поцілувати її у скроню.

— Не можна втрачати час. Я вже відчуваю прилив і мені дуже важко стримуватися. Йди, Божено, ти поки ще не готова.

Дівчина пішла, а Горану стало геть скрутно, хвиля збудження накочувала на нього, за нею нова і він ледь стримувався, бо відчував незайману дівчину поряд. Чомусь він легковажно цього разу не подумав, що нікому тамувати його пристрасть цього приливу. І хоча це не той випадок, коли він не здатен себе контролювати. А все одно йому було вкрай важко.

Він не вийшов проводжати матір з Боженою, щоб не зірватися. Просто в якийсь момент зрозумів, що дівчини вже не має поряд і з полегшенням видихнув.
А потім раптом вирішив знайти пригод на свою руду голову.

У Доброграді було одне місце, куди іноді заглядали маги. Там можна було непогано провести час і втамувати свої бажання.

Господиня Мерлін радо зустріла чоловіка і помітивши вогонь в очах, запросила до свого кабінету.

— Пане Новак, я відразу перейду до справи, бо бачу, що Ви ледь стримуєтеся. Будь-яка з моїх дівчат рада буде тамувати Ваш прилив. Та в мене я цнотлива дівчина. І за певну, немаленьку звісно суму, вона подарує Вам свою першу ніч.
— Скільки їй років? — Чомусь перше що запитав.
— Хіба це так важливо? — Здивувалася пані Мерлін.
Горан чекав на відповідь, трохи нервуючись, що жінка затягує.
— Майже тридцять, — брови чоловіка поповзли вгору, — я розумію Ваше здивування, пане. Повірте вона повністю здорова. І розуміє на що йде.
— Якась хівря?
— Ну вона звісно не красуня, але ми її привели в належний вигляд.
— Я її не відчуваю. Де вона?
— Не турбуйтеся її скоро приведуть. Для Вас краща кімната, напої та ласощі.