Глава 1, де Горану повертають борг.

Вже дві години на подвір’ї чулося брязкання зброї, іноді лайка і сміх. Сміявся та і лаявся переважно Горан, бо його суперник був більш стриманий і досконало володів своїми емоціями. І не тому, що був старше і більш досвідченим. Іноді тренування перетікало у магічний двобій і тоді зіваки або випадкові глядачі поспішали відійти якнайдалі, бо вогонь здіймався навкруги й міг перекинутися за тренувальне коло.

Трохи підпалений, стомлений і майже виснажений чоловік підняв руки вгору.

— Огнію, друже, мені потрібен відпочинок. Визнаю, ти сьогодні в кращій формі, аніж я.
— Я завжди в кращій формі. Ти теж міг би, аби не розбазарював свої сили й емоції наліво і направо.
— О, які ти слова тепер вживаєш, — насміхається Горан, — «розбазарювати», це ти у своєї любої Марюсі набрався?
— У неї, у кого ж ще, — Огній теж не втримав посмішку, бо коли мова йшла про його дівчаток, він геть втрачав контроль над емоціями, бо все його єство затоплювала ніжність і любов, хоч би як дивно для мага це не звучало б.
— Пане Горане, — почулося тихе й обережне.

До тренувального кола підійшов хлопчик, син однієї з покоївок. Він виконував різні дрібні доручення і зараз переминався з ноги на ногу, сумніваючись чи мав він право турбувати магів.

— Що тобі, Чеславе? — Запитав чоловік.
— Там до Вас панянка завітала. Вже з годину чекає. Гарна, -- зашарівся хлопчак і щоки залило рум’янцем.
— До тебе, друже, вже дівки самі приходять? — Здійняв брови Огній.
— Пішли, поглянемо, — запропонував господар, бо йому було і самому цікаво.
— Ні-ні-ні, звільни мене від сварок і дівочих сліз. — Підняв руку у жесті благання.
— Ну як знаєш.
— Ти що в такому вигляді будеш зустрічати гостей? -- Натякав на спітнілість, місцями підпалений і розірваний одяг і руде скуйовджене волосся.
— А що? Думаєш, нехай ще почекає? — Посміхнувшись своїм думкам, направився у дім.

Горан давно вже з’їхав від батьків. Він покинув родинний маєток після першого ж приливу, хоч було йому тоді лише сімнадцять років. Згодом він осів неподалеку від свого єдиного вірного друга Огнія, купивши цей чудовий будиночок на два поверхи, з великим садом і огородженою величезною територією, що дозволяло йому без зайвих проблем і нарікань сусідів займатися тренуванням і розвивати свою магію. Тим паче, що наділений він був магією вогню, що вважалася найбільш руйнівною. І впоратися з нею було найважче, бо маги, яким вона діставалася були й так вкрай емоційні. А для того, щоб приборкати свою магію і накопичувати сили потрібно було вміти контролювати свої емоції, тримати їх глибоко в собі.

У вітальні за чаєм з тістечками сиділа пані Цецілія Новак — матінка Горана і юна дівчина. Вже півтори години як на порозі з’явилася юна і чарівна панянка. Оскільки господар був зайнятий, то його мати прийняла гостю і намагалася скрасити її очікування. Було помітно, що дівчина дуже нервується. Однак посміхалася, вела світську розмову і силилась скрити своє збентеження, розгубленість і нервозність.

Горан встиг розпрощатися з другом, прийняти душ і переодягнутися й тільки потім, не поспішаючи, спустився до гостей. А ще він був вкрай собою задоволений. Бо, по-перше, понервував і заставив почекати чергову мисливицю за його свободою, по-друге, його матінка отримала компанію юної особи й, він був впевнений, що добре провела час.

— Доброго дня, — привітався спускаючись сходами та ледь втримався на ногах.

На нього дивилися дві пари очей. Очі матері дивилися на нього з докором, а очі юної й справді чарівної дівчини розгублено, однак з рішучістю. Та зовсім не це викликало розгубленість мага. Він очікував побачити одну зі своїх знайомих, натомість у вітальні сиділа зовсім не відома йому дівчина. І вона до того була милою і гарненькою, що перше, що відчув чоловік, було захоплення.

— Добрий день, пане Новак, мене звуть Божена Радецька і мені необхідно з Вами поговорити… наодинці, — мовила дивлячись в очі магу.

Ох, що це були за очі! Кольору морської хвилі, вони хвилювали, вони полонили. Якби Горан не знав, що діти Радецького не мають магічної іскри, то запідозрив би зараз магічний вплив на себе. Дівчина, хоч і геть юна, але неймовірно манила до себе.

— Ви донька того самого пана Радецького? -- Дівчина кивнула.
— Вам би належало прийти з супроводом,— з докором зауважив маг, помітивши скепсис на її обличчі, продовжив, — якщо це вже так конфіденційно, то прошу до кабінету.

Коли вони залишилися на одинці, панянка Радецька простягнула лист.

— Це від батька. Просив Вам передати.

Горан хмикнув і розпечатав конверт. Чим далі він читав, тим здивованій ставало його обличчя.

— Ви знаєте, що в ньому написано? — Запитав він, уважно вдивляючись в гостю.
— Здогадуюсь, — важко зітхаючи, відповіла дівчина.
— І що Ви про це думаєте? — А сам не міг відвести очі від тендітної дівчини.
— У батька завеликий борг, він не зможе його виплатити…, — замовчала, збираючись з думками, — в мене буде лише одне прохання.

Вона дивилася прямісінько в очі Горану. У самої ж бриніли сльози.

— Мені не потрібний такий подарунок! — Відрізав маг, відводячи очі.

Божена трохи розгубилася, бо ніяк не очікувала відмови. Маги не відмовляються від незайманих дівчат. Їй би радіти, але… вона чудово розуміла, що не має іншого виходу. Якщо не пан Новак, то батько продасть її іншому, щоб віддати борг. І може так статися, що інший не буде таким привабливим, уважним і веселим. Вона знала не одного мага, які бували в їхньому домі. Хоч і не дозволялося виходити до гостей, та дівчина спостерігала з куточка. Вона бачила, що Горан відрізняється емоційністю, на відміну від інших. Він був завжди привітний і дуже ввічливо поводився з її сестрами, а не крутив носом, як інші.

— В мене не має іншого виходу.
— Дитино, скільки тобі років?! — Вигукнув чоловік.
— Сімнадцять, але зовсім скоро вже вісімнадцять буде,— тихо прошепотіла дівчина.
— Сімнадцять? Сімнадцять?! — В очах почав горіти вогонь. — Ти хоч розумієш, що можеш не вижити? Ти хоч трохи уявляєш ступінь наслідків?
— Так, — ледь чутно, а потім зібравши усю волю в кулак, піднявши голову, відповіла твердо, — Я розумію і свідомо погоджуюся, але я маю…
— Прохання. Так, я пам’ятаю. А також я впевнений, що у твоєму віці ти не можеш свідомо приймати рішення! Ти не можеш усвідомлювати усе, що може з тобою відбутися, які страждання можуть випасти на твою долю. Ти можеш не пережити вагітність чи пологи. Ти про це знаєш?! — Кричав маг, в очах палала магія. Вона розгоралася все більше, загрожуючи вийти зовні. — Я відмовляю твоєму батьку. Так йому і передай. Нехай свій борг виплачує сам.
— Будь ласка, — Божена підійшла без остраху до Горана і притулилася до нього.