Сигнали з Безмовної планети
Втрачений друг
Велика кам’яна зала була напівтемною, і в центрі стояло дзеркало — не просто шматок скла, а величезний, майже магічний екран, що сяяв внутрішнім світлом. Воно не відбивало звичні образи — ні тіл, ні облич, а показувало щось глибше: душі, думки, спогади.
Міра зробила крок уперед, її серце билося швидко, ніби вона стояла перед чимось дуже важливим і одночасно страшним. Дзеркало загравало образами — перед її очима проходили моменти з дитинства, теплі посмішки матері, радість і біль втрати. Але були й темні сцени — страхи, сумніви, невпевненість у собі, невисловлені слова.
— Це… правда? — прошепотіла вона, боячись, що її голос порушить цю тендітну тишу.
Елліна, що стояла поруч, відчувала, як і її душа відкривається дзеркалу. Відображення показало не лише її, а й те, що вона приховує навіть від себе — страх бути покинутою, прагнення знайти своє місце у світі.
Ліо з недовірливою усмішкою підійшов, але його власне відображення розкрило глибокі сумніви і біль — зрада близьких, внутрішня боротьба між бажанням боротися і страхом програти.
— Це не просто дзеркало… — сказав він тихо. — Воно бачить те, що ми ховаємо навіть від себе.
Команда стояла мовчки, кожен у своїх думках, розуміючи: щоб рухатися вперед, потрібно спочатку примиритися із собою. Дзеркало ставало для них не тільки випробуванням, а й кроком до власного зростання
#1221 в Детектив/Трилер
#463 в Детектив
#909 в Фантастика
#297 в Наукова фантастика
Відредаговано: 06.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
