Розділ 3

Знову настав ранок. Субота. І мені на пошту знову прийшов пакунок. Я швидко одягнулася і пішла по нього.

-Добрий ранок, Ніко!-улюблений сусід усміхнувся.

-Добрий ранок!Вибач, трішки поспішаю.

-Повернешся, обов'язково все розкажеш!

-Добре.

На пошті не було черги, тому я швидко забрала пакунок і побігла додому.

-Ну що ж поглянемо.

Я відкрила посилку і побачила лист.

"Ваш останній проект прекрасний. Спираючись на його продаж дарую вам цей скромний подарунок"

Отже, це мій покупець. Я вирушила на роботу, дізнатися про нього інформацію.

-Добрий день, Ада Ігорівна!

-Привіт, крихітко. Сьогодні твій втхідний.Чому ти тут?

-Регулярно мені приходять пакунки з листами і ось останній.- я дала Аді прочитати лист і продовжила- З нього я зрозуміла, що це мій покупець.Чи могла б я з ним поговорити?

-Так, звісно.

-Дякую.

Ада Ігорівна відвела мене у один з кабінетів. У ньому стояв гарно вдягнений чоловік, красивої статури. Та я не могла зрозуміти хто це, бо він стояв спиною до мене.

-Вітаю! Денисе, моя найкраща працівниця і авторка вашого проекту хотіла б з вами поговорити.

-Вітаю!- чоловік повернувся і я остовпіла.-Звісно, прошу сідайте.

Перед мною стояв мій колишній однокласник. З яким м'яко кажучи у нас були не дуже хороші відносини.

-Ого! Оце так зустріч! - вигукнув він.

-Так, я теж дуже здивована.

-То ,про що ти хотіла поговорити?

Я показала Денису лист, він прочитав і на його лиці з'явилася посмішка.

-Я думав ти ніколи не здогадаєшся. 

-То це все-таки ти?- з надією запитала я.

-Так!Я давно хотів тобі розповісти, але дуже переживав.

-Чудово! Мене, якщо чесно, дуже напрягало незнання мого шанувальника.-Денис засміявся.

-Пробач. Як дивишся на те, аби повечеряти сьогодні ввечері?

-Звісно. Я за. О котрій?-мені було ніяково, але я старалася поводитися справжньо.

-Скинь адресу, я заїду.

-Добре. До зустрічі.

-До зустрічі.

Я побігла додому. 

Ввечері, коли я уже була зібрана(слава Богу встигла до приїзду Дениса) хлопець приїхав по мене.

-Ти готова?-запитав він.

-Авжеш.

Ми вирушили і весь вечір провели в ресторані, обговорюючи смішні шкільні історії. Направду, спілкування було максимально сухим. Ніби не він знав про мене все і відправляв ці пакунки.

Від авторки!✨

Любі читачі! Мені буде дуже приємно, якщо ви писатимете про свої враження, адже так я зрозумію, що мені потрібно міняти.

Це перша книга якою я вирішила поділитися, тому мені страшно і хвилююче. Мені потрібна ваша підтримка🤗

Також, дякую за те, що ви читаєте цю історію❤️