Частина 49

- Дівчатка, ну ж! Згадуйте все дивне та незвичайне!
На наступний день я скликала збори раніше, навіть до сніданку, точніше навіть до побудови.
- Не збираюся я його носити. Він тв..ажкий, - мало не обмовившись, втовкмачувала сонним дівчаткам.
- Командир сказав, новобранець зробив! - сонним голосом повідомила Брунгільда.
"Це де вона таких думок нахопилася? Не інакше Дворак знайшов лабораторію, це що ж виходить?"
Але вголос зашипіла розсердженою кішкою, - я всю ніч від нервів не спала. Подібне не припустимо.
Гертруда позівала в кулачок і млосно простягла - подібне притягує подібне!
- А від безсоння можна взяти збір у Гі, правда ж? – приєдналася до двох інших Есмі.
- Та як ви можете! Я всім намагаюся. Знайдуть швидше прохід до підземного моря, дадуть нам усім спокій. Не треба буде так катувати себе фізично.
- А мені подобається, - відразу запротестувала Гі, - особисто мені ці знання не завадять. На інших сподівайся, але сам не плошай!
- Не знаю, що таке плОшай, але я теж хотіла б освоїти базисні способи захисту та нападу. З моїми родичами, з колишніми родичами, як знадобиться.
- Гаразд, дівчатка, - здається Гертруда перейнялася моїм нещасним виглядом. Або відчувала, що зобов'язана Фросілінді за подарунок з Ха-Роньєю. Я останню на спільній потоковій лекції не впізнала. Схудла, очі на обличчі стали такі величезні, майже як у Есмі. І ось, що називається горять. Заворожливо!
- Якщо виходити з розташування підвалів, то найнижчий рівень має виводити туди, куди тобі потрібно, - продовжила Гертруда. - Але є одне але".
– Яке? - смикнулася я в нетерпінні.

- Чужі там не ходять! - протягла Гі заможним голосом.
- І це теж, - махнула рукою фріційка, - а ще там звалище непотрібного, що нагромадилося за гору років. Пил, тлін та запустіння.
- Що, навіть тих, хто проштрафився на прибирання, не ганяють?
- Скажу більше, туди навіть археологи не спускаються, - Гертруда похитала головою, - сходи вниз заклали, якщо є прохід, то десь на мінус третьому поверсі.
- Чорний хід, значить! Шукатимемо, - простягла відьма, - але щось чужих я у нас на поверсі не бачила.
- А Дворака? - не втримала я язик за зубами.
- Так він приходив консультуватися, - трохи нервово повідомила вона.
- Ага, у підвал? "А я думала на розвідку!" — простягла голосом, що підначував.
- Може й на розвідку, але не встиг він нічого.
- Якось незвично для Дворака, що у вас там учора відбувалося?
- Він прийшов дізнатися, чи можна створити зілля, здатне зруйнувати метал без посилення магією. Без умов, без спецефектів. А старим дідівським способом.
- Бабушкінським, - поправила Гертруда, - хіба у вас пам'ять роду не по жіночій лінії передається?
Гі зиркнула на неї багатозначно, але виправляти не стала.
- А я знаю, чому без магії, - і відразу ж видала державну таємницю, про сталактити і без магічні властивості печери, в якій Ризик, точніше кітель, пройшов бойове хрещення.
– А! - ожила Есмеральда, - ми тільки недавно про подібні матеріали вивчали. Найбільш старі знахідки найчастіше виявляють у місцях не сприйнятливих до потоків магії та звичайних методів пошуку.
- І що? – я пожвавилася, бо наклювалося вирішення наших проблем.

- Як що, ручками, лопатками та віничками! Нудьга смертна!
- То може там унизу – ідеальний зразок для вивчення? - у мене навіть очі запалилися, - і слід  закинути пропозицію у вуха куратору.
– Яку? - Есмі зморщила свій гарненький носик, - всі на боротьбу з пилом та тліном?
- Чистота - запорука здоров'я, - фиркнула відьма, - а якщо серйозно, то краще, ніж «хто шукає, той завжди знайде» ніхто нічого не придумав.
- Запустимо тоді цю ідею, так Есмі?
- Так, Таллі, тільки не зрозумію, ви сподіваєтеся, що я сама все зроблю?
- Ні, ми сподіваємося, що стежку відкриють для всіх цікавих, виявивши обсяг робіт та перспективу не встигнути до свята. А я зі свого боку казку закручу, щодо підземного царства, і хто б не лобіював інтереси нижнього підвалу, йому доведеться пришвидчитися.
- Ти думаєш, що він закопає прохід?
- Не знаю, але можу припустити, що не все буде просто. І навіть Дворак із Ризиком нам можуть не допомогти.
- А я? – раптом подав голос щур.
- А ти, - я раптом згадала обіцянку ексклюзивного кілта для Дворака, - а ти можеш у чомусь допомогти! Фросенька, мені спідничку потрібно зробити, із шарів спеціально підготовленої досить міцної та щільної трави.
- Міцної та щільної? - перепитала Фрося і потерла лапки.
- Ні, - ахнули Гі та Гертруда, - ми більше за паркан не підемо.
- Фу, які вразливі, а як же допомога ближньому?
- У мене досі задирки на руках, - верескнула відьма.
- А в мене ніготь зламаний! - не відстала від неї фріційка.
- А навіщо тобі трава? - уточнила Есмі, швидше за все змилосердившись наді мною.

- Спідницю хочу зробити, із секретом! Її хула називають, і ще в ній спеціальний танець танцюють, з тією самою назвою.
- Не зрозуміла, - смикнулася відьма, - завжди думала, що хула - це зводити га людину напраслину.
- Ні, хула означає "розпалювання священного вогню". Танець хула – це завжди історія. Він танцюється під піснеспіви, а за допомогою рухів рук ілюструються і передаються від покоління до покоління священні знання.
- Я допоможу, - відразу зголосилася Есмеральда, - якщо Берті теж отримає таку саму.
Вона подумала пару секунд і додала твердо, - а ще хоча б кілька рухів ти маєш показати йому, може він згадає.
Я не стала питати що. І так було зрозуміло. І тепер крім шляху вниз, слід було підготуватися до походу за травою. Тому що, як у казці про диких лебедів, бажаючих отримати чарівну спідницю, різко прибуло.
«Суботник, суботник!» - виляла стегнами відьма за три дні опісля посередині нашої кімнати.
Добре, що Есмі та Гертруди не було. А Фрося з якогось часу почала сприймати відьму, як ще одну сестру Грундмольгольф, охарактеризувавши власне ставлення ємним словом «підкидьок».
Пояснити, що саме мала на увазі відмовилася геть-начисто.
А я вкотре вирішила, що вона все-таки занадто собі на думці. Може і я такою стану, за триста років. Мудрою, небагатослівною і собі на думці.
«Хоч би не щуром!» - схрестила пальці, сподіваючись, що ми все ж таки розгадаємо головоломку і Себастьян з Фросиліндою повернуться в людські тіла. Тому що вдача у божества цього світу така собі. Якщо що не за нею – одразу у звірів перетворює.