Частина 41

«Рекрутингове агентство Dro5go» - значилося на вивісці, що покосилася на обшарпаній стіні будинку в непримітному провулку..
Лускатокрилий пан із роду нічних Совок, сперся на протилежну стіну провулка, щоб розгледіти фасад нав'язаного активу. Судячи по старості вивіски і того, як криво вона висить, справи в цьому агентстві йдуть погано.
Він до останнього сподівався, що буде достатньо дати пару тумаків, штовхнути натхненну мову і повернутися в солодку темряву розважальних клубів Середньолиння.
Моральний стан забурчав, та прокотився по травній системі спазмою, змусивши смикнути нижньогубними щупиками, сподіваючись вловити напрямок на найближчу харчевню. Але з смачного прилетіла лише картинка запліснілої чашки із залишками чаю на другому поверсі цієї будівлі, і якоїсь хімічної погані на досить великій відстані.
У цей час він уже давно мав відсипатися, після щільного сніданку, поданого особистим вишколеним камердинером. Але не склалося. Мабуть матінка вкотре скинула гуано зі свого посмертя. Мало їй було скандалу і самої смерті, що послідувала за тим, так тепер ще й він потрапив у немилість. Все ж таки подружній обов'язок і народження єдиного сина вона виконала на диво сумлінно, що не скажеш про її наступні вчинки. Те, що він кровний Совки, підтвердив не лише пологовий лікар, а й дізнавальний комітет. Але єдина поступка з боку скривджених родичів, це мінімальне забезпечення та вимога довести корисність сина блудниці. Все ж таки мораль виявилася ще тим каменем спотикання, і хоч його й не відлучили від роду, як молодших сестер, але звичне життя запхали в те саме гуано, швидко і безповоротно.«Найкращий спосіб повернути прихильність роду та отримати доступ до відповідного статусу забезпечення, це повернути хоча б кошти, витрачені на навчання, та трирічні пошуки самого себе» – спливли слова головного лорда цього десятиліття.
Шті скривився, Стрічки примкнули до Совків не так давно, якихось триста-чотириста років тому, але за цей час навіть встигли просунутися до можливості висувати представників на посаду головного лорда. І хоч він сам і не переварював кузенів цього крила, але слід визнати, що охоронців моралі саме в них було надміру. Якби головним лордом не став Стрічка, то можливо і не випливла б назовні розгульна історія матінки.
Можна сказати йому пощастило, тому що шість сестер, які виявилися не чистокровними, були дуже швидко відправленіі в далекі краї заміж з мінімальним посагом. Совки не наважилися виносити сміття з роду, але спрацювали напрочуд злагоджено, ніби на такий випадок були точні інструкції. Ще пощастило, що батько не дожив до такої ганьби. З його відходом все було теж не так однозначно, адже, як правило, лорд, що пішов з поста, не вмирає настільки безглуздо і раптово, але якщо дізнавачі нічого не знайшли, то до його смерті не підкопаєшся.
Шті відліпився від стіни і пішов у бік сірих, припорошених пилом дверей. Буцнувв її, але вона погано піддалася, довелося прикластися плечем. Тільки після цього вона відкрилася, тужливо заскрипівши.
За дверима були вузькі напівтемні сходи на другий поверх, теж запорошені і не вселяючі райдужних надій. Але шлях нагору завжди починається з чогось, а йому навіть розщедрилися на найнепотрібніший актив. Шті перекривив рота, юрист, який вручив документи про перехід права власності, сказав, що це приміщення забрали у якогось зовнішнього боржника і враховуючи віддаленість від сфери інтересів роду, і малої вартості, вирішили не вкладати нічого в його розвиток. У його словах це місце виглядало, як кісточка, яку скинули з панського столу, чисто тому, щоб їх не звинуватили у жлобстві.
"Ну, ми ж надали тобі поле для діяльності, і врахуй, тобі навіть не довелося починати з однією монетою в кишені!" - так і чувся скрипучий голос лорда, хоч артефакт, що передавав ту розмову й скрадував дефекти його мови, але скрип вчувався все рівно.
Шті зупинився перед дверима і стукнув у них сильніше.
За ними була тиша, і на мить йому здалося, що його й тут обдурили. А обіцяли персонал, та й клялися, що підприємство, незважаючи ні на що, – робоче.
Шті ще раз постукав, бо двері не піддалися на його тичок, і його чуйні вуха тільки тепер вичленували якесь шурхотіння з того боку.
Спочатку прогуркотів засув, потім клямка поменше, - на слух він ніколи не скаржився і розпізнати ці звуки зміг без труднощів, потім двері заскрипіли, виявив перед очима власника дивну істоту.
- То чого ходять, рано ще! - прошамкала істота явно беззубим ротом, після чого усвідомивши власний голос, воно смикнулося і витягло з-під безрозмірної сірої хламіди щось, швидко запихавши до рота.

- Чого, кажу треба, в таку рань, - озвучивпредставник персоналу, який стояв перед Шті. Він був чоловічої статі, й після маніпуляцій говорив чіткіше.
Тільки тепер до совки дійшло, що істота вставила в рот знімний протез із зубами, і від гидливості власника агентства пересмикнуло.
- Я новий володар, пан Штихніне Совко!
- Нічого собі вас прижало, - поспівчував сторож контори, - не інакше, як проштрафилися, - і погладив довгі широкі нижньогубні щупики, що складалися з волосків.
Шті намагався згадати, як вони називаються, йому на секунду стало цікаво, до якого виду належить той, хто зустрічає, але розвинути думку не встиг.
Сторож відійшов убік від отвору, і махнув рукою, - а мене, значить, Герасим! Будемо, так би мовити, знайомі!
- Що за голослівні припущення? - проходячи в досить велику, але потворно захаращену кімнату, промовив він, - рід вирішив оШивити цей біШнес і прислав мене!
- То я що, проти, кажу ж, з прибуттям! Пожвавлювати цей бізнес, це все одно, що Му-Му реанімувати, коли вона того!
- Що того? – не зрозумів Шті.
- Померла!
- Для чого її реанімувати? У вас користуються попитом привиди? І хто вона така? Секретарка?
- Ага, саме секретарка. Єдина та незмінна. Але як померла, то тут – ось! – і обвів рукою сміття, захаращеність та загальний панічний настрій.
- Тобто, крім вас і померлої секретарки, тут більше нікого немає?
- Цілком нікого, хоча ні, раз на рік прибуває якийсь аудитор від вас.
- А де ви Шивете?
- Так - за шафою і живу, - тицьнув Герасим пальцем у широку шафу до стелі. З боку стіни був прохід, і виглядало це все так, ніби шафа раніше стояла в іншому приміщенні меншого розміру.
- Добре, - Шті не дуже хотілося перевіряти умови життя цього співробітника, але при цьому він раптом з ясністю зрозумів, що використовувати його як прислуга не вийде. А виділених на проживання грошей вистачило на номер у третьосортному готелі, та й не на місяць, а лише на тиждень. Може й не слід було летіти на цю планету в бізнес-класі, але в нього навіть не виникло думки, що забезпечення буде настільки мізерним.
Грошей на карті залишалося мізер, тому треба було зрозуміти, які перспективи обіцяє підприємство, наскільки потрібні ці послуги та як швидко можна отримати живі гроші.
- А відкриваєтеся ви о котрій? - змахнувши пил з досить широкого стільця з високою спинкою, спитав він.
- З дванадцяти відкриваємось, а о п'ятнадцятій закриваємось! Але останнім часом виключно по стуку!
- Що знашить по стуку? – не зрозумів Шті.
- А от як постукають, так і відкриваємося.