Частина 35

На вечері ми сиділи за столом відьми й слухали, як вона вводить нас у курс справи.
На перший курс до шукачів пригод, як вона назвала археологів, прийнята не лише Есмеральда. Вісім хлопців та дочка декана факультету. По суті, з приводу бажання морської діви пішли назустріч саме через ту причину, що дочка декана не повинна залишитися одна в чоловічій компанії. «Все-таки практика в пустелі, ночівлі в наметах» - прокрутила я в голові небезпеки, від яких слід захищати юне обдарування. З Академії є прямий підкоп на територію покинутого безлюдного поселення, де академісти відточують навички та позбавляються ілюзій, - продовжувала відьма.
- Тільки в покинуте поселення? - перепитала Есмі, - а в підземні печери Стародавнього моря?
— Ось чого не знаю, того не знаю. Наша Академія будувалася вгору, по мірі того, як її поглинали піски Гиблої пустелі. Тільки після того, як збудували заговорену стіну, наступ припинився. Які виходи та куди саме знаходяться у підземеллях, це розвідка не одного тижня. Та й доступу на нижні шари я не маю. - Вона задумливо відстежила мій інтерес до входу в їдальню, - когось чекаєш?
- Та ось, познайомилася з аристократкою з Фріції, але вона щось на вечерю не поспішає.
- А, де Брох! Вона має надто своєрідний зір, раз не горить бажанням контактувати більше потрібного з будь-яким із нас. І сідає вона за спеціально відведений стіл для неї однією. Їсть і дивиться у стіну.
- О! – мене одразу осяяло. Якщо у неї відбувається збій бачення, вона починає бачити процес травлення всіх присутніх особин. Згадався фільм про людину-невидимку, і концепція фізіологічного перетравлення, всього з'їденого ним. Бідолашна, навіть не розслабишся за їжею.
- Так от, - відірвала відьма мене від копання в цьому питанні, - напевно, завдяки тобі Есмі, у ваш курс додана додаткова дисципліна «Підводна археологія та очищення морських скарбів».
Правда важко сказати, як ви будете це питання вивчати.
- А я? Що із казкарями?
- У лекційних залах не лише оновлюють захист, а й посилюють периметр Академії, плетуть додаткові шари приховування та навіть задіяли купол. Тут одне з двох, або на ваш курс запрошений хтось дуже таємничий, як лектор, або весь сир-бор через тебе. Переживають, щоб ти чого не контрольованого не втілювала. Полігон взагалі перебудовуватимуть.
- А мені цікаво, хто за ці ремонтні роботи платить?
- Так ми й платимо певною мірою. Ти що не знала, що Академія дуже багата? Чого тільки академісти не виробляють та ким тільки не відпрацьовують. Ми, наприклад, за семестр якого тільки зілля не варимо, в якості повторення та закріплення навику. Єдине, мені пощастило, я трудовий обов'язок відпрацьовую в лабораторії понад чистих отрут.
- Тобто все те, що я навтілюю – власність Академії?
- Та й не тільки. Поки ти вчишся і перебуваєш у цих стінах – ти сама власність Академії.
– Дозвольте, як це власність?
– Усі, хто тебе знав – втратять на час навчання. Усі, хто шукатимуть – не знайдуть. Всі твої таланти – на благо «Пустельної квітки». А, до речі, ви, напевно, навіть не здогадуєтеся, що за такою розмитою назвою стоїть одна з найтаємничіших квіток пустелі – дурманливий мак забуття. До його обробки та збору допускаються лише випускники. Переробку сирцю зільєвари освоюють на третьому, а роботою з похідними займається четвертий курс.
"Це що, вони тут наркотики варять?" - задзижчали асоціації з опійним маком і більш ніж шести тисячолітньою історією Землі цієї квіточки.
Своїх підопічних ми вирішили не тягати до їдальні. Так би мовити, подалі від неприємностей, нехай вони й чекають, але ми протримаємося. Тому ніхто не перепитував у мене в голові, і я, в які  то віки, отримувала задоволення від вечері та розповіді відьми.
— Значить, нас змусять втілювати все що завгодно? - знову я перейнялася перспективами рабства, в розрізі власної спеціалізації.
- Зазвичай першокурсники допускаються до практичних занять за місяць. Після вступного тесту.
– На техніку безпеки? - буркнула я й вгадала.
— Значить, у нас є цілий місяць! – пожвавішала морська діва.
- І чому мені здається, що ви не договорюєте, щоб втекти? - запитала Гі, дивлячись на нас двох по черзі.
- Ні, що ти, - я штовхнула ногу Есмі, щоб вона заткнулася, - у нас є цілий місяць, щоб визначитися, чи той ми факультет вибрали, чи може помилилися.

- Ага, ага, - хмикнула Брунгільда, - а я в цьому випадку, біла та пухнаста.
Якщо Есмеральда на її репліку здивовано застигла з відкритим ротом, розглядаючи все той самий чорний одяг, то я, раптом пронизливо відчула близькість Землі, мабуть тільки тому брякнула, - тільки зараз хворію!
Відьма відчутно здригнулася, подивилася на мене і обережно замітила, - це з глузду поодинці з'їджають!
І я, як підпільник, що прийшов на явку, відповіла – це тільки на грип усі разом хворіють!
Есмеральда нічого не зрозуміла, а ми з Брунгільдою домовилися зустрітись у парку. За територією гуртожитку довелося накрутити арафатку, Гі чекала біля входу, і підхопивши мене під лікоть, скомандувала - мовчи!
Вона потягла мене по погано освітлених алеях кудись убік від гуртожитку. У ночі, що опустилася, пряно пахло запашними рослинами, нагрітим каменем, трохи кипарисами й Кримом. Саме це злегка призабуте відчуття літнього відпочинку, ще гостріше кольнуло в серці, і змусило схлипнути.

- Тут можна, - сказала дівчина, втягуючи мене на невелику галявину в оточенні самшитових кущів, і відразу обіймаючи мене до хрускоту.

- Задушиш, - пискнула, перш ніж мене відпустили.

- Бог мій, землянка, не вірю! Досі не вірю! Якою є ймовірність, що це може бути правдою? – голосила вона.

- Імовірність дорівнює нулю, - погодилася я, але тут же уточнила, - але все ж таки я тут!

- А як ти сюди потрапила?

- Все складно! Це не моє тіло!
- Ага, точно ментальне перенесення!
- А ти?

– А я померла. Зовсім і безповоротно. Бачиш, у цьому юному тілі старезна душа сто літньої бабусі.