Частина 34

"А давайте - не давайте!" - думала я, розглядаючи строкатий натовп дівчат, що розвернули в нашу з Есмеральдою сторону різнокольорові голови.
Морській діві явно стало ніяково. Тому що, по-перше, я відмовила її одягатися в прозорі шаровари. Хоч у неї плавці на щиколотках ій присохли, але все ж таки виглядали, як грубі шрами. І ділитися історією їхньої появи, в моєму розумінні, було б безрозсудно.
По-друге, вона засмутилася ідеї спільного володіння. Хоч би що я там собі думала, але Себастьян їй був, як нянька, друг і соратник. І навіть потреба у зборі інформації на чоловічій половині не надихнула її. У процесі торгу виторгувала графік для краба – добу через три. Так і хотілося висловити думку, що він у нас тепер формений пожежний, у тих теж дуже приємний графік чергувань.
«Може це вони так на наших вихованців витріщаються?» - майнула думка, але я відразу відшукала серед цього квітника за дальнім столом даму в чорному. Із вороном на столі.
"А ось і аутсайдери" - погодилася зі мною Фрося, й засучила лапками, ніби збиралася туди добігти.
- Так, давай до далекого столу, - кивнула я підборіддям, вказуючи напрямок Есмі, - ось тобі ще й Фрося, а я наберу нам чогось пожувати.
Здається, наш вибір місця для трапези трохи не сподобався райдужним пташкам, по їдальні промчав незадоволений шепіт, і голови відвернулися, як по команді.
Я ж бадьоро рвонула до роздавальної стрічки і почала нагромаджувати тарілки, що сподобалися, на піднос.
- Бачу, у вас звірячий апетит, - пролунало майже відразу ж ззаду.
Я озирнулася, і виявила за спиною високу, строго одягнуту дівчину. Біла блузка, спідниця в підлогу, зализане волосся. На вигляд – заучка, вирішила я.
— Це нам на двох із сестрою, мене, до речі, Таллі звуть.
- Гертруда фон де Брох, піддана Фріції, - представилася вона, а мені стало трохи незатишно. Все ж таки там, де фон і де, там аристократи і непридатна для нас компанія.
- Із Фріції? А я в Республіці Гітхорн закінчувала ремісничну школу!
- Прекрасно, - погодилася аристократка, проставляючи на свою тацю салат з дрібно покришеною рибою поверх овочів. Ще вона поставила на нього склянку компоту й крендель, посипаний горішками і цукром, - приємно познайомитися.
Я підхопила тацю і поскакала в облюбований кут.
Мене явно проводили пильним поглядом, бо засвербіло між лопатками. Але за мною Гертруда не рушила.
Жінка в чорному дуже не зраділа сусідам. На її обличчі це можна було прочитати навіть тим, хто не має талантів фізіономіста. Есмеральда ж із якимось фанатичним захопленням розповідала зазубрену легенду.
- Ми не завадимо? – все ж таки я зважилася запитати дозволу.
Дівчина, їй явно було не більше двадцяти п'яти, скривилася, але все ж хрипко видихнула, - та чого вже там, сідайте.
Поки я виставляла тарілки, підсовуючи підношення щуру та Себастьяну, познайомилися.
- Я, Таланія, з Есмі ви вже, мабуть, познайомилися? – дівчина кивнула, все ж таки це плюс у карму морській діві.
- А я, - криво посміхнулася незнайомка, - Брунгільда ​​Трясогузка, факультет зілля, спеціальність – отрути.
І так вона це сказала і відхилилася назад, очікуючи, що ми схопимо тацю й поскачемо від неї подалі, що навіть соромно стало розчаровувати.

- А можна ми тебе Брунею будемо звати? - перебила мене Есмеральда, - я, до речі, теж отрути вивчала.
Я навіть відчула, як відьма сіпнулася, а в голові у мене брязнув попереджувальний дзвіночок. Явно Есмі збиралася познайомити Бруню з фахівцем, які ці отрути їй викладав.
- Не лякайтися, вона перебільшує, знаєш, - домашнє навчання воно таке, - зробила я жест рукою, - неглибоке. Мене можеш Таллі кликати, до речі, може, тобі більше інше скорочення імені подобається? Наприклад, Гі?

На обличчі дівчини в першу мить прослизнуло подив, який вона професійно запхала під маску, й зараз лише підозріло окидала нас нечитабельним поглядом.
- Ви ж не відьми, - зробила вона висновок, просканувавши наших вихованців, - тоді що з вами не так?
«Блок, не прочитаю» – нарікнула Фросілінда, вминаючи горішки, шматочки в'яленого м'яса, яблук та повітряної кукурудзи, – «або на ній якийсь артефакт. Хоча ні, може, це захисні чари фамільяра? Нажаль, не стикалася з відьмами, рідкісна це професія».
- А що не так? - витрішилася на неї своїми нереальними очима Есмеральда, - і чому це ми не відьми? Ось морських дів часто відьмами називають, мені мама розповідала!
Я майже застогнала, зрозумівши, що Есмі злилася, та ще й перед ким.
- Ти б, дівчинко, тримала язик за зубами, - несподівано зашипіла Бруня, - ці вибач…, - прикусила язик, і як ні в чому не бувало продовжила, - жінки з вітром у голові, хоч і відзначилися в твоєму роді, але явно підкинули когось із твоїх предків, як зозуля своє яйце в чуже гніздо. Пожадливість їхнє ім'я, порок їхнє наповнення, і немає створінь більш корисливих і спокусливих!
Я навіть дар мови на секунду втратила. Це де ж Трясогузка з родичами Есмі перетнулася, і що не поділила? Чоловіка? Або все ж таки щось інше.
Я дуже боялася, що Есмі почне сперечатися йі доводити, що вона не має рації.
Але морська діва мене здивувала, відкрила рота, з почервонілими щоками і затуманеними сльозою очима, а потім несподівано глянула на краба, шмигнула носом й погодилася. - Так, Гі, ти маєш рацію, корисливі й брехливі вони, але кров все ж таки рідна!
- Забий, - мабуть, Гі відьмі сподобалося більше, ніж Бруня, - якщо ти з нами, то частка вогню у тебе в крові набагато більша, ніж частка рідної крові. І куди тебе прийняли?
– На факультет копачів, тобто археологів! У мене є мрія, знайти підземні печери пустельних духів і звільнити заручниць!
Я від несподіванки закашлялася, подавившись компотом, що хлинув навіть у ніс. Відьма теж перейнялася, закотивши погляд на стелю.
- Ні, - сказала скрушно, - все ж таки рідної крові в тебе стільки ж скільки вогню! Пустельні духи, це ж треба! Ти б ще плем'я Ящурів згадала.
- Ящурів? - підстрибнула тепер вже я на лавці, - вони магічні зразки тканин робили, чи не тканин, а шкіри! Я б не відмовилася знайти хоч один шматочок! А в Академії немає? Може, де завалявся?
Відьма подивилася на мене, вдивляючись у фанатичний вогонь, що спалахнув у моїх очах, і обережно поцікавилася, - а ти на який факультет потрапила?
- Ай, продешевила, купилася на обіцянки рекрутера і записалася до Втілюючих. Хто ж знав, що вони казкарі!
– А! - протягла Гі якось невизначено, - точно, швачки весь семестр з обміну в Рудограді.
"О" - стрепенулась Фрося, - "до обміну точно вона руку приклала, спитай у неї скільки вона тут?"
– А на якому ти курсі? - вирішила виконати я замовлення щура.
- На четвертий перевелася, - відповіла відьма, допиваючи компот, - гаразд, приходьте на вечерю сюди ж, принесу плітки за вашим профілем.