Частина 32

- Ви можете обрати будь-який факультет нашої Академії, будь-яку спеціалізацію, - розпинався перед нами сивобородий дідо, схожий на східного аксакала, з-за вузьких скелець окулярів, з доброю усмішкою але собі на умі.
- Але я супроводжував сестер й не збирався вчитися!
- Ви не маєте рації, вчитися ніколи не пізно! Тим більше, у вас дуже вагомий потенціал, невже не хочете його розвинути?
- Хочу, буду, - відповів Бартолом'ю, - але наскільки я знаю, у вас немає спеціалізації по роботі з металами.
- Зате у нас є спеціальність по роботі зі склом! - хитро посміхнувся дідок, - бачили скульптури вздовж алеї?
- Так! – хором відповіли ми, - саме про те, з чого вони створені, ми й сперечалися хвилин десять тому.
- Усі вони зі скла!
- Це не може бути правдою! – Бартолом'ю озирнувся на мене, адже я переконувала їх у тому, що аж надто незвичайно вони виглядають, і таке відчуття, що творці намагалися замаскувати їх під явно демонстровані матеріали, приховавши реальний стан речей.
Висічені з мармуру, цільного шматка смарагду, рубіну, із цінних порід дерева. Навіть переливаюлися гранями, як алмаз. Ось після тієї самої алмазної, я й припустила, що може це скло?
– Берті! Подумай, це ж неймовірна нагода! – бути сестрою цього малого ще те випробування.
- Можливо ти й права!
А дідок подумки потер руки, це мені так здалося, бо крису-менталістку на рекрутинг не пустили. Тому від щура жодної репліки не долинало. Чи означає це, що на кімнаті захист, або радіус ураження, тобто радіус сприйняття у щура якось пов'язаний з його розміром. Як би визначити цей радіус?
- Ну, а ви, Есмеральдо? Який факультет хотіли б обрати та що вивчати?
- Підземні печери Стародавнього моря. Я і човен із собою прихопила, спеціально для цього створений.
Я несподівано закашлялася, розумом розуміючи, що таким чином Есмі збирається залишитися відносно вільною і не обтяженою розкладом занять. Типу, ось хочу це, а якщо у вас немає, то я вільний слухач. Поки не визначусь, на кого хотіла б ще повчитися.
- Вам ідеально підійде факультет археологічних вишукувань й старовини, - порадував її дідок, а в мене так й залишився рот відкритим. Професійний рекрутер, от прямо заповажала. Він навіть із запереченнями не бореться, а вштовхує ці самі заперечення у наявні можливості.
Тому я була в передчутті. Що там для мене приберегли?
- Ну а ви, Таланія?
- Шити люблю, нові фасони вигадувати! - усміхнулася на всі тридцять два.
- О так! Бачив ваші рекомендації, ви, напевно, заткнете за пояс навіть наших викладачів модних мистецтв.
«О, як загнув про кутюр'є, або як у них тут швачки-модистки називаються!»
- Викладачем не піду, - відразу відхрестилася від сумнівної можливості.
- А на факультет Втілюючих?
Ми переглянулись. У всіх на обличчях завмерло питання.
- І що вони втілюють? - поцікавилася обережно.
- А все, - безтурботно махнув він рукою, - була б підходяща основа! Ось скажемо магічний відріз тканини, саме відріз, а не виріб, який зачаровують після пошиття. Таких, правда стає все менше і менше, але все ж таки, якщо таке диво потрапляє в руки Втілюючому, то він може створити зі шматка тканини зовсім неймовірну річ. Річ-артефакт, з властивостями, налаштованими на замовника. 

Ось в цей момент я й подумала, що або він має талант менталіста, або дуже розгалуджену сітку шпигунів.

- Вибачьте, - перебила я рекрутера, -  але ви кажете, що магічні відрізи стали зустрічатися рідше, а ми так розрахофували на ексклюзівність вашої Академії. Їхали до вас, сподіваючись доторкнутися до таїнства виготовлення цього дива. Про найтонші тканини Драхмістану ходять легенди.
- О, як шкода вас засмучувати! Павутинні кліщики останні три роки не дають потомства, а у шовкопрядів – неврожай. Тому маг-ткачі на чолі з магістром Лейлою цього сезону освоюють камень-ткацтво в Рудограді. А ось наступного семестру повинні повернутися. Тоді можна додати цю дисципліну факультативно. Так ось, може, ви чули про Ходоків?
Я від несподіванки прикусила язик, щоб не видати свою зацікавленність і не злякати оповідача.
— Це, звичайно, дуже стара історія, але вони теж були втілювачами. Тільки вони могли втілювати сонні стежки, й тинятися по них у фізичному тілі, а не в ментальній оболонці. Були ті, хто скульптуру оживляв, але з ними так намучилися, що заборонили такий вид Втілення після випадку з Пігмалеоном. Та й сил цей вид тягнув надто багато, виснажуючи творця. Кого я забув згадати? Ах да! Втілювачі винаходів. Уявіть, хтось придумав якусь річ, прилад чи механізм, та навіть страву якусь. Ось вони й приходили до таких фахівців, й докладно розповідали, що та як. Або малюнок приносили, або креслення, або надихали якось по іншому. А Втілюючий за допомогою свого таланту та рівня магії створював прототип, з яким надалі працював винахідник, доводячи до пуття або пускаючи у серійне виробництво.
- Неймовірно, - не стрималася я.
- І не кажіть, - кивнув дідок й почав перераховувати працюючих з флорою та фауною. - Варани, на яких ви приїхали, теж певною мірою результат Втілюючого. Він створив спеціальні умови для постійного зростання поголів'я цих тварин. А шляхом селекції залишали більших представників, цим і досягли таких значущих результатів.
У мене відразу в голові інформація про радіацію спливла, й підвищену гравітацію. Якщо цих монстрів тримати в таких умовах, а потім раз на місяць випускати попустувати по пустелі, то вони і не з такою швидкістю бігатимуть.
- Заінтригували, - погодилася я з старим, - беру!
- Тоді вам слід оселитися в гуртожитку, отримати форму, книги та ласкаво просимо до «Пустельної квітки».
За дверима нас підхопили хлопець та дівчина. Дівчина сказала, що супроводжує нас, а хлопець кивнув Берті та запросив за собою. Багаж порекомендували залишити, персонал перенесе його до нас у кімнату, доки ми отримуватимемо форму та книги.
Я з тугою зиркнула на скриню, відзначаючи в собі не властиві до цього відчуття. Як у Голума з його скарбом. Особливо у контексті раритетного наповнення. Але тут мені згадалися слова Фросилінди про те, що Таланія могла і не бачити скриню. А значить, на ньому якісь чари з відводу очей. Тому я перепитала у дівчини, за яким принципом нас селитимуть і ділитимуть наші речі.
- Вас у жіноче, його в чоловіче, - відзвітувала вона.
- Але ж він наш брат! - спробувала відстояти право на спільне проживання Есмеральда.
- Не дозволяється. В Академії роздільне проживання. На нашій половині можна ходити без хусток, - кивнула вона на наші арафатки.
- А, ну тоді так.