Частина 24

Хоч би як хотілося допомогти всім, але я розуміла, що несправедливість завжди буде існувати. Як і поділ на більш щасливих та тих, кому не щастить. У моєму розумінні Таланії не пощастило, адже вона втратила душу. Чи все ж таки ми з нею помінялися місцями? Як би це дізнатися? Тому що у разі обміну, існувала зовсім нереальна можливість змінитись знову.
Хоча, коли я починала про це думати, настрій у мене різко котився з гори. Ні, звичайно ж я дуже хотіла побачити і батьків, й подруг, та навіть від повернення на фабрику була б у захваті. Все ж таки можливості мого світу були не порівнянні з цим.
Але, всередині відразу починало крутитися щось по-справжньому незадоволене й я б сказала навіть агресивно налаштоване. Не бажаючий віддавати можливості душі, яка так боягузливо покинула тіло.
Тому я вирішила, що ще не всі свої мрії втілила в життя, а значить доти, поки у мене є запал на творіння, насолоджуватимуся.
Годували нас обідом абсолютно нестандартним способом – залишивши кошик із їжею на порозі.
Я окинула найближчі пагорби підозрілим поглядом. Не виявивши поруч із кошиком кур'єра, а потім, у якомусь натхненні зробила пару кроків у бік кордону ділянки з поштовою скринькою.
Мене м'яко відштовхнули від цих меж. За відчуттями, трохи смикнувши плитами доріжки, змусивши при цьому відступити на пару кроків, позадкувати від уявного кордону. Щось усередині мене точно знало, що ми вгадали, й всю цю місцину оберігає Охоронець. Сон Камінь, або не Сон, але він явно стежить за всім та за всіма, на цій землі, а значить, поки у нас не підтверджений статус, сидіти нам у наданій комфортній в'язниці.
- Таллі, а ти не могла б підстригти моє волосся? - запитала Есмеральда, спустившись з другого поверху, в момент, коли я вносила кошик з їжею.
- А чим тобі волосся заважає? Краса ж! Тим більше воно під світлом Злата так потемнішало, що мало хто розпізнає, що воно було смарагдовим.
У моїй голові тут же промайнуло, що колір листя зазвичай залежить від переважання ультрафіолету й інтенсивності освітлення, тобто чим більше світла, тим більше хлорофілу, тим темніший і насиченіший колір листя. Може і в морських дів так само?
- Але ж у тебе вони короткі! - не здалася дівчина.
У цьому вона мала рацію, Таланія, хоч і відростила волосся, але воно було лише трохи нижче плечей, й на тлі цієї зачіски, коса Есмеральди, точніше хвіст, в який вона зібрала волосся, був більш значушім, бо закінчувався акурат нижче пояса. А у Лани взагалі була акуратна зачіска, яка трохи прикриває вуха.
- Тобі важко носити таку копицю волосся? - запитала, розбираючи кошик.
- Я ж відрізнятимусь від інших!
- Відмінність завжди накладає певні зобов'язання, - погодилася я з нею, - але тим значнішими і відчутнішими є результати, які ти можеш отримати в кінці. Берті, скажімо, тебе відразу виділив, он як дивився!
Дівчина раптом почервоніла, як маків цвіт.
- Не інакше найшла коса на камінь, - хихикнула, нарізуючи хліб, й намащуючи його маслом з пузатого горщика, - тобі він як? Сподобався?
Есмеральда явно вперше відчувала такі суперечливі почуття. Вона червоніла, блідла й хватала повітря, як риба, викинута на берег.
Після обіду Есмеральда трохи розслабилася, зрозумівши, що я під'юджувати її не зі зла. Зізналася, що Берт справив на неї незабутнє враження. Допитуватися чим саме, не стала, щоб ще більше не бентежити, перевела розмову на придане.
Ось тоді Есмеральда й запропонувала скласти компанію, бо до баула в неї руки поки що не дійшли.
Крім столового срібла в кількості чотирьох комплектів, що складалися з двозубої вилки, ножа, столової, десертної та чайної ложок, були чотири кубки, теж срібних з позолоченим обідком, набір перечниць і сільничка, глечик, масивна супниця заповнена товстостінними флаконами різних кольорів, шкура з екзотичної тварини, згорнута в рулон, письмове пір'я, теж не зрозумій з кого, шкіряний м'яч, опудало, що роздулося в кулю, яке належало шипастій жабі (я в перший момент подумала, що це риба-куля, але наявність відомих жаб'ячих лапок змусили перепитати у краба, що це). Себастьян був гордий від власної передбачливості. Тому ми продовжували викладати його здобич на всі доступні поверхні. Кисети, з незрозумілими символами, вигнута трубка, невеликий тризуб, плетені з водоростей серветки, скринька з біжутерією, саме їй Есмеральда зраділа найбільше. Ніж, більше схожий на тесак майстер-шефа сушиста, мереживне жабо, жіночий чепець, карнавальна маска, фартух, з акули, що розкриває пащу, свічник, три свічки, пов'язані товстою стрічкою, та нічна сорочка Есмеральди.
Внизу баула в ряд були упаковані в пакунок, на кшталт плівки, три книги.
«Таємниці підводних печер», «Алхімічні досліди теоретика-аматора» та "Казки та легенди тридесятої держави».
Сказати, що я була здивована, нічого не сказати. Дивувалися ми з Есмеральдою на пару. Вся справа в тому, що Фрося відмовилася брати участь у огляді, пославшись на те, що має справи, й спритно поскакала в бік зручностей.
"Може живіт скрутило?" - ще встигла подумати я, дивлячись на розвинуту неї швидкість.
Складність розуміння принципу відбору предметів не давала моїй інтуїції зробити хоча б одне припущення. Ну, гаразд, срібло, можна продати, у крайньому випадку. Але як поєднується трубка з ножем, або супниця з килимком з божевільного опосума.
Тому, коли Есмеральда запитала краба: «що це?» й тицьнула в різнокольорові флакончики, я була не готова почути, що це все якоюсь мірою афродизіаки.
- Афро, що? – не зрозуміла морська діва.
- Збуджуючі речовини, - пояснила я, косячись на краба.
Найцікавіше, навіщо вони йому, та як їх наявність можна пояснити в багажі з посагом.
— Це чудові суміші! З різними ефектами! – пояснив краб надто радісно.
Згадалися ці ефекти з мого прогресивного минулого.
- Наркотичними? - вирішила з'ясувати відразу, мало для чого це добро може стати в нагоді.
Краб підхопив бульбашку з жовтим вмістом, - ця крихітка при додаванні в питво дозволяє створювати численні фантоми скопійованого об'єкта.
Я прямо надихнулася від намальованої моєю фантазією картини. Поїш, значить об'єкт, вином, і почкуєшься перед його поглядом на численні фантоми, що еротично звиваються в танці живота. Довелося закашляти, від картини, що представилася, - й що, той, хто випив цього нектару не в'їде, що фантоми - це обман?
- Що ти, звісно ні! Він наздоганятиме чарівниць, в надії впіймати красу, що вислизає, відчуваючи, як вони дражнять його за спиною невагомими дотиками й закличним сміхом.
«Весела в нього нічка вийде» - подумала я, а вголос уточнила, - і що, у кожному флаконі, різна кількість фантомів?
- Та ні ж, - обурився краб, - ось у цьому, - підхопив він клешнею наступну бульбашку, - прискорювач.
- Це як? – цікавість не давала залишити це питання не розкритим.
- Для безпеки, - дівочої – натякнув краб.
- Е-е-е? - підняла я брову.
- Напоїв, ніжку показав, трохи вище за дозволене, й клієнт задоволений!
- Да ти що! А можна я складу опис? І патронташ пошию, а то супниця, для такої цінності, непридатна упаковка!
- Патронташ? - здивувався тепер краб.
Довелося малювати та пояснювати призначення стрічки з кишеньками.
- Та це ж геніально! - підстрибнув краб.
- А мені повсякденну сукню пошиєш? – подала голос Есмеральда.