Частина 19

Але розповісти про свою епопею їй не вдалося. Буквально через пів хвилини після нашого прибуття на роздоріжжя, прямо з-за волохатої фіранки з водоростей, вивалився картатий баул, з крабом, що причепився до ручок.
Було дуже схоже на те, що баул кинули чиєюсь богатирською рукою, й від цього стало по-справжньому страшно. Ще пощастило, що нас цим картатим багажем не прибило. Бо приземлився він, якраз, між нами, та ще й з таким звуком!
– Себастьян! - підстрибнула дівчина, - як ти? Відірвався від погоні?
Краб розвів свої очі убік й пробурчав: «Й від бабці втік, й від діда втік!»
Я закашлялася від несподіванки, тим самим трохи збивши фокус краба.
Він же, кинувши валяти дурня, грізно скомандував: «Так, дівиці, нам ліворуч, й у ваших інтересах бігти з прискоренням, бо якщо виловлять, то не бачити тобі Есмеральда свободи!»
Загроза подіяла на нас не гірше за погрозу відлупцювати, бо ми сіпнулись в прохід, який був навпроти того, з якого ми пару хвилин тому вискочили. Хоч цей шлях й не вів у бік «Швидкого», але не вірити крабу у нас приводів поки що не було. Навіть Фросилінда промовчала, хоч я її цікавий ніс роздивилася.
Русалочка підхопила баул, бо краб категорично відмовився його залишати безсоромним мордам та недалеким особам. Ці епітети були найнешкідливішими, бо матроський жаргон, що пішов слідом за цим, змусив нас трьох бігти, наче за нами гнався натовп піратів.
Есмеральда правда намагалася звернутися до його совісті, й уточнювала на бігу, що там таке важке і чому звідти долинає брязкіт.

- Не зупиняємось, біжимо вперед! - командував краб, - а ось тепер направо, в цю непримітну ущелину, все в твоїх інтересах, придане там твоє! – повідомив він, коли ми по одному протиснулися в досить тісну ущелину, й ледве почали просуватися нею.
Я подумала, що застряну зі своєю скринькою, але все ж таки вдалося якось розвернутись та протиснутись у темряву.
- Який посаг? – наша покровителька обурено засопіла попереду.
- Ш! - шикнув краб, - ні звуку! Й крадемося як миші, - щур у сумці збуджено завозився, посилаючи ментально в мою голову наполегливі рекомендації прискоритися.
Щось, що наближалося коридором ззаду змушувало її нервувати, чи це був хтось?
Її настрій передався й мені, тому через те, що я просувалася останньою, мені довелося напирати, підганяючи Лану, що йшла попереду.
Приємного мало - скакати в темряві по нерівній підлозі штреку, більше схожого на занедбаний виробіток, тим більше йти доводилося вгору, й ухил ставав все крутішим.
Якоїсь миті від щура прилетіло зраділе «фух, відстали», й тут же Есмеральда попереду тихенько заверещала.
- За мною, - долинув швидко віддаляючись голос краба, тому я рвонула, збивши своєю скринькою Лану.
"Щоб тебе!" - ми мчали по гладкому, відполірованому жолобі, що чимось нестримно нагадував водні гірки, враховуючи збільшену вологість довкруги. Це нам ще пощастило, я мчала на скрині, частково затягнувши на неї й Лану. Навіть страшно подумати, що було б, якби я не схопила її за плече, коли вона почала завалюватися вперед. Вивалилися ми в невелике озерце, посередині якого стояли Есмеральда, й краб зверху баула. Далека стіна печери найбільше була схожа на величезний екран, як у кінозалі, тому що на ньому завмер галеон, з якого добу тому ми втекли в пошуках покровительки.
Виглядав галеон досить мирно, сонно чи скоріше приречено. Тому що висів на двох лапах, що виступають зі стін, а вода хлюпалася за кілька метрів нижче.
- Нічого собі мишоловка, - не стрималася я.
Але подальші суперечки морської діви та краба були перервані шумом. Той, що доносився з отвору, з якого кілька хвилин тому вивалилися й ми.
- До пелени, - скомандував краб, - ось же непереливки, зовсім трохи не встигли.
Й так він це сказав, що біля полотна ми втрьох виявилися буквально через секунду, притулившись до тремтячої перепони лопатками й зацьковано дивлячись на неприємності, що наближалися з невідворотністю долі.
- Тебе, люба, - затараторив краб, - тітоньки вирішили відправити на заслання, щоб приховати й від принца, й від волі, та від бажання йти наперекір родичам. Твоїй матір повідомили, що ти втекла, але за домовленністю "знайдуть" тебе тільки через п'ять років, коли принц буде щасливо одружений, а ти загримиш у вільне рабство з жорсткою дисципліною та на цілих п'ятдесят років. У них все розраховано, тому в погоні приймають участь всі твої родички.

Якщо краб хотів налякати тільки Есмеральду, він досяг успіху, навіть набагато більше, ніж розраховував.
- Ми будемо битися, - зойкнула я, намацавши в сумці кравецькі ножиці.
- Нізащо не здамся! - скрикнула дівчина, й в цей момент її сукня піднялася, перетворюючись на брудну, щільну морську піну, закриваючи нас від переслідувачів, що ввалилися в печеру.
Ми всі заніміли, спостерігаючи цей пінний кокон з усіх боків, а звідкись здалеку долинули невдоволені жіночі голоси.
- Я ж казала, що тут нікого немає, вона б не сунулася в лабіринт Тракена! Та ще й приплив, давай швидше повертатися, я не хочу промочити свою нову сукню.
Тільки через пару хвилин «русалочка» відмерла й без сил шльопнулася задом на бідолашний баул.
Її сукня обпала піною морською, та висіла все тими ж клаптями.
Я, перебуваючи в стані приголомшеного подиву, намагалася зрозуміти, чи це у нашої покровительки такі здібності, чи це знову моя «легка рука»? Але тканина була не з скрині! А отже, не в цьому справа?
– Себастьян, – суворо покликала дівчина, – лабіринт Тракена? За що?
Краб розвернувся в мій бік та надто вже пильно розглядав мою скромну персону.
- Послухай, красуне! - початок мені вже відразу не сподобалося, якось не надихало, слово честі.
- Ні, дякую, не згодна! – відразу відхрестилася від усіх мислимих та нереальних пропозицій.

- Та ти, талантище! - зовсім несподівано повідомив краб й перескочив на мою скриню, простягнувши клешню в мій бік, - дозвольте потиснути вашу руку!
Я гикнула від несподіванки, а скоріше від абсурдності того, що відбувається, й здала назад, — це не я!
– Ти! - мені навіть здалося, що краб розтягнув рота в посмішці, - це все ти! Майстер, швачка-артефактор! Фросилінда, прокляття слабшає! Богиня нас вибачила!
Пацюк вистрибнув з моєї сумки, що висіла на боці, й приклала краба по голові тарілкою.
- Пішов від неї, придурок! – й тут же застигла, бо на неї дивилися Лана та Есмеральда.
- Щур, що говорить, - констатували вони в унісон, а Фрося, раптом смикнувся й картинно знепритомніла.
Щура я підхопила на півдорозі до води. Есмеральда підійшла до нас ближче, й уголос підсумувала висновки з щойно почутого.
— Значить, моя сукня магічно зачарована? Й вона, у разі небезпеки може перетворюватися на морську піну, приховуючи мене від поглядів усіх у світі?
- Дійсно, подарунок так подарунок, - нетерпляче засмикав краб ніжками по невеликому периметру моєї скрині.
- Ми зараз знаходимося поряд з лабіринтом Тракена, й туди ж потрапив корабель, на якому ви припливли сюди?
- Допоможіть нам, - заломила руки дружина корга, - там мій чоловік, й ціла купа матросів!
- Ага, й капітан, - згадала я про Вернана та розтягла губи в посмішку, - красень, думаю, що не гірше за твого принца!
– Є невелика проблемка, – повідомив краб.
- І яка ж? - Есмеральда насупила брівки, та всім своїм виглядом демонструвала небезпечну рішучість.
Мабуть, повертатися до тітоньок не хотіла, а на заслання, то тим більше.