Частина 18

Ліф сукні був схожий на дивну гофровану квітку, що розгортається віялом, та прикриває від цікавих поглядів перший розмір грудей дівчини. Нижньої білизни у морських дів за визначенням не було, раз у шафі я нічого подібного не виявила.
Есмеральда безтурботно відчинила його дверцята й сказала, що я можу вибирати з того, що в ньому знаходиться, якщо знадобиться щось для сукні.
Тоги, балахони й сарафани, легкі та різноколорові. Саме тоді, коли я розглядала наповнюваність гардеробу, у мене майнула думка, що тітки Есмеральди явно не за фамільні раритети заохочують флібустьєрів. Якщо взяти до уваги, що до чоловіків, що перепилися, серед ночі, піднялися на борт напівголі дівчата екзотичної зовнішності. Я покашлялась від картин, які підкинув мій зовсім не цнотливий розум.
«Треба б уточнити у Есмеральди, де її батько, й чи є в домі хтось із чоловічої статі. Бо якось страшнувато залишатися одним».
Ліф все ж таки припускав хоч якусь таємницю, загадку від погляду цікавих молодиків, що височіють над нашою дівчиною. А то демонструвати такі вишукані ласощі, на мій погляд було б верхом непристойності. Хоча хто я така, щоб вирішувати, що в них тут пристойно, а що ні. Хоча я й була впевнена, що в одних мушлях вони на балу не хизуються.
Рішення запропонувала Лана. Роздобувши шматок сітки, вона обшила вузьку смужку найдрібнішими перлами, а я вшила його в бічні шви, посадивши по фігурі дівчини. Здається ця пишнота, що ховається за ліфом, настільки сподобалося їй, що вона раз у раз скошувала погляд до своїх бутонів. Ну, і якщо ми вводимо моду на білизну, то й стрінги, в комплект бюстьє ми теж пошили. Щоб напевно дотриматися правил моралі.
Хоча у мене в голові кілька разів картинки з непристойним змістом прослизали. Так, так, коли бравий морський хлопець, виловивши нашу русалочку, втрачає залишки розуму. Виявивши на причинному місці перлинну дулю. На кшталт: «не тобі ягідка виросла».
Корсет Лана розшила перлами у вигляді променів, що розходяться. Вийшло дуже гарно. Промені додатково підкреслювали плис верху, а те, як віртуозно вона підібрала їх за розміром й відтінками, говорило про талант майстрині.
З-під корсета струменіла спідниця, трохи довша ззаду, котра відкривала стрункі ніжки до середини гомілки спереду. Таке типу мінімалістичне плаття випускниці. Легке, що летить за тобою, та пестить. У спідницю я вшила майже всю портьєру, тому градієнт переливався в смужках, прикріплених в талії, відкриваючи стрункі ніжки Есмеральди набагато вище пристойної довжини. Зате хвилястий край цих стрічок був схожий на морську піну, та коли дівчина рвучко крокувала до нас від ліжка, здавалося, що її ноги облизує хвиля. Тільки нагору ногами.
Чи варто говорити, що Есмеральда ахала, й навіть заплакала від надлишку почуттів. Наплакані перли пішли на сабо. Лана зобразила з них дві дивовижні квітки, чим заслужила п'ятихвилинні обійми від дівчини.
Саме тоді вдалося з'ясувати, що у їхньому будинку немає чоловіків. Зазвичай морські діви живуть сім'ями, які складаються з кількох поколінь жінок. А ось за цим самим вирушають набік.
«У гості тітки ходять три – чотири рази на тиждень» – розповідала Есмеральда. - Одна я залишаюся вдома, до кого мені ходити!
- Тебе що, із собою навіть сестри двоюрідні не запрошують?
- Ні, вони вважають мене маленькою дурепою.
- Швидше не просвітлюють, щоби не зістрибнула з гачка, - тихо прокоментувала Лана.
А ось вінець Золотої перлини, про який розповів краб, дівчина вдягнути не змогла. Мати відповіла, що дочекається її біля порталу, щоб вручити родинну реліквію дочці на перший бал.
- Портала? – ахнула я.
Та й Лана теж здивовано поплескала віями, не наважуючись перепитувати.
Русалочка прикрила двома долоньками рота, і зробила очі ще більше. Було видно, що вона пробалакалася, тому тепер розмірковує, як виправити ситуацію. Але врятував, як не дивно, її Себастьян.
- Есмі, ну подумай своєю гарненькою головою, - забурчав він, - ти ж пообіцяла їм заступництво, а значить частину своїх таємниць все одно з ними розділиш.
Дівчина полегшено видихнула й поманила нас за собою.

Підходив час, коли вона мала відправитися до палацу Морського царя, нас же вона попросила чекати її в бібліотеці. А за однією з шаф виявилася кругла кімната, з водоспадом, що ллється зі стелі й зникає в підлозі.
Це і був портал, за допомогою якого морські жителі пересувалися між будинками.
Варто уявити місце, в яке ти хочеш потрапити, та увійти у водоспад, – пояснила Есмеральда.
- Але для цього треба знати це місце? - уточнила я.
- Звісно! – я багато разів зустрічалася з мамою у портальному залі Морського палацу.
- А ну так! - стукнула я долонькою себе по лобі.
- Бажаємо тобі, - Лана поправила складки на сукні дівчини, - щоб ти була найкрасивішою  й щоби від тебе не змогли відвести око всі чоловіки, присутні на балу!
- Спасибі, - посміхнулася вона й розтанула в блискучих краплях порталу.
Ще тоді я подумала, що таке значне побажання може зіграти поганий жарт із дівчиною, яку берегли для служби в Морській гвардії. Від уваги запаморочиться в неї голова, й що тоді? Служити її матері ще 50 років? Раз цнотливих та незіпсованих у цій родині більше не залишилося.
А ще неприємно свербіла думка про користь сестер, тіток Есмеральди. Це ж треба, я чомусь була впевнена, що саме вони порадили матері Есмеральди народити для здоров'я. Ще гірше, допомогли у процесі зачаття.
«Чи могли вони таким чином убезпечити своїх доньок?» - дзижчали думки, коли я перегортала товстий сімейний альбом.
А мати Есмеральди була та ще красуня. Й вінець я також знайшла. Навіть ахнула, наскільки він відповідав вишивці променів на корсеті.Так й сиділи ми в бібліотеці, чекаючи повернення дівчини.
Я – з альбомом, Лана з чудово ілюстрованою морською енциклопедією, Фрося – з тарілкою чергових смаколиків.
Себастьян вирушив зі своєю господаркою, хоч й поривався залишитися.
Після його відбуття я спробувала випитати у щура історію їхнього знайомства та чи правда вона зачарована, але Фросілінда відмовилася посвячувати мене в цю історію. Сказала, що недаремно на неї накладені чари німоти, хоч би гірше не зробити.
Над цією історією слід подумати після. Тому що, як мені здавалося, вона така захоплююча, так саме, як моя. А раптом це прояв божественного втручання? І тоді ми з Фросею брати по нещастю? Точніше сестри.
Довго міркувати нам не дали. Не минуло й години, як через шафу портальної кімнати вискочила Есмеральда.
- Змотуємось! - сабо вона тримала під пахвами й виглядала розчервонілою й трохи прим'ятою. На голові у неї був вінець Золотої перлини.