Частина 16

- Ох уже цей юнацький максималізм! – нас привели до спальні, яка за розмірами могла б змагатися зі стадіоном.
Здавалося б, навіщо така спальня маленькій дівчинці? Есмеральда в моєму розумінні найбільше відповідала по конституції п'ятнадцятирічному підлітку, ще по-дитячому незграбна, що тідьки но відкриває для себе фізичні зміни власного тіла, й при цьому до маківки наповнена буяючими гормонами.
Ліжко вражало розмірами, а ще був балдахін, на якому можна було б скакати до самої стелі, як на батуті. У кімнаті також була софа, два крісла та кілька завеликих пуфів в одному з кутів. Так й представила на них строкату дівчачу зграйку того ж, що й Есмеральда віку.
Ще була платяна шафа, в іншому кутку, на це натякала ширма для перевдягання перед нею. Судячи з їїї розміру, підводні жителі не обтяжені зимовими речами, а з огляду на температуру навколишнього повітря тут завжди панує спекотна весна або тепла осінь.
У момент, коли дівчина зістрибнула з дивана в бібліотеці, я відстежила під невагомою тунікою дві маленькі ступні в сабо. Навіть трохи засмутилася, що там не хвіст. Все ж таки історія про русалочку, про морських жителів, та й зрештою про Морського царя, була однією з моїх найулюблених.
Мене зовсім трохи нервували величезні очі дівчини, весь час хотілося попросити зняти фільтри. Сумно усміхнулася, згадавши власний мобільник та можливість знімати яскраві фоточки. Потрібно хоча б роздобути блокнот, та замальовувати в нього всіх цих неймовірних людей та істот, що зустрічаються в моїй подорожі. Але головною перлиною спальні, або скоріше діамантом, була бальна сукня на химерно стародавньому манекені.
У коледжі ми вивчали історію моди. Мода епохи короля Людовіка 14, здебільшого уявлялася, як «мода надмірностей». А ще цю епоху називають Французьким Бароко.
Французи з властивою їм наполегливістю та вишуканим смаком, адаптували вже знайомі їм іспанські мотиви у костюмі до власних національних модних образів, виявивши світові новий стиль із незбагненною легкістю та повітряністю. Останні якості стали результатом поєднання світлих
пастельних тонів в одязі, пошитому з благородних тканин, які прикрашали численні мережива та стрічки, що створювали враження веселості, ледарства та безтурботності.
Звичайно ж, незрівнянна Анжеліка, дружина графа де Пейрака, демонструвала осучаснені варіанти тих розкішних жіночих туалетів. Тому, що сукнею цей витвір мистецтва назвати було складно.
Прабабуся Есмеральди явно тяжіла до подібної моди. А враховуючи, що в декольті в неї було що показати, то й глибокий, просто до непристойності виріз, разом із відсутністю наповнюваності з боку тіла молодої дівчини, міг довести нещасну до депресії.
Я застигла перед цим монстром та з цікавістю розглядала досить складну роботу модельєра, що примудрився вшити китовий вус у корсет, а сам корсет простягати подобою рибальської сітки з мінімальним розміром осередку. Фестончики по подолу, кружавчики на пишних рукавах, нестримна фантазія талановитого кравця втілила досить неоднозначний образ «шикарної леді».

Але дівчині це зовсім не пасувало. Напевне, Есмеральда не мала бабусі, яка б нагадувала про їжу, та вимагала доїсти все те, що вона поклала їй на тарілку.
«Ця сукня добре б сиділа на Урсулі, з мультфільму про Русалочку» - подумала я, розвертаючись у бік тих, хто чекає мого вердикту.
- Що ж, - хотілося забути побачене, тому я розвернулась до нього спиною, - підігнати під твою фігуру цю "пишність" - нереально! Навіть якщо у вас тут хтось має магію, та посадивши цю сукню на тебе, вони досягнуть тільки того, що ти виглядатимеш, як корова з сідлом!
Дівчина незрозуміло подивилася на Лану.
- Як краб у платті! – пояснила та.
- Це дивно, - погодилася дівчина. - Але я не хочу, щоб мене підганяли!
— Значить, нам потрібно пошити для тебе щось легке, струменисте, ніжне та повітряне одночасно! Та з вишивкою по лінії корсета всими тими перлами, які ти наплакала в бібліотеці.
- О?! - Дівчина злегка порозовіла щічками, мабуть брати участь у створенні бального образу не планувала.
— От я гадаю, корсет зробити з'їмним? Що б ти, Лано, змогла нашивати перли, поки я шитиму сукню?
- Дякую тобі, - несподівано жінка підійшла до мене й потиснула мою руку, - я так переживала, що ти придумаєш для неї сукню, шиту сріблом. А я ніколи цим не займалася!
- То що, ти й перли не зможеш нашити?
- А ось із шиттям перлами я з дитинства знайома. Мій рід промишляв його ловом, та розведенням молюсків. Але прикрашали ним лише одяг для дому. Саме тому всі мої рідні покинули Сон Камінь, коли з'явилася така можливість для того, щоб розвиватися далі.
Поки Лана та Есмеральда вирушили за перлами, я відкрила свою скриню та перебрала вміст. На жаль, жоден із відрізів тканини не підходив. Ні за структурою, ні за кольором. Мені бачилося плаття для морської діви в оливковому кольорі, з градієнтом від світлішого верху в темний низ. Якщо верх зробити з дрібним пліссе, вшивши в край корсетну стрічку, то скромні переваги дівчини заграють в іншому ракурсі. Та й перли підкреслять повноту грудей, що ще тільки намічалися.
Не знайшовши нічого придатного для малювання ескізу, достала крейду й почала малювати навіяний образ прямо на стіні.
- Гарно, то як, - відволік мене голос замовниці, що повернулася, - а з чого будете шити?
— Ось тут у нас й виникає перша проблема. Мені потрібна легка тканина, яка при цьому тримає форму. Світло оливкового або фісташкового кольору. В ідеалі з градієнтом від світлішого до темного.
Дівчина задумалася на секунду, а потім засяяла, - я знаю, де взяти подібну тканину! Чекайте! Й, до речі, розпоряджуся щодо їжі!
Вона втекла, а я тільки зараз зрозуміла, що щур, який привів нас у це місце, зник. Скидаючи з шиї сумку, закинула її до найближчого крісла. Добре, що не сіла.
Тому що звідти долинув невдоволений писк, а потім висунулась вусата морда.
«Ось воно!» - ахнула, розглядаючи незадоволений писок приживалки, - якщо пошити гаманець, як у Шапокляк, й назвати пацюка Ларисою!
Щур невдоволено пирхнув, начебто ім'я Лариса їй не сподобалося. Звідкілясь я знала, що проти сумки - гаманця вона нічого не має. Залишалося тільки дізнатися, чого хоче наша несподівана помічниця.
Й тут же в моїй голові намалювалася миска з насінням та тарілка з скибочками твердого сиру. А наступна думка, яка відзиркалилась у мозку, була: «приємно познайомитися – Фросалінда!»
- Фрося? - перепитала, невпевнена в тому, що мені не здалося.
Пацюк кивнув, погоджуючись, та додав, йк там кажуть, з почуттям, з толком, з розстановкою : «або Лінда, як вам буде завгодно!»