Шуша

Глава 3 Щастя у долонях

                                                             

Роман і Яринка

*****************

Скільки часу вони такпростояли—невідомо.Першим оговтався Роман.Без жодних вступів та вагань він тихо,але неймовірно рішуче промовив:

—Будь моєю дружиною.

Яринка подивилася в його рідні очі і  так само без роздумів відповіла:

—Так!

Роман підхопив її на руки і закружляв навколо себе прямо посеред тротуару. Молоді люди, які проходили повз, щиро зааплодували й голосно вигукнули:

— Вітаємо!!!

Яринці в ту мить здавалося, що весь світ навколо них крутиться у веселому весільному танку…

Любов Сергіївна сприйняла новину про одруження онука так, ніби все йшло за давно визначеним планом. Вона лише розплакалася від щастя і тихо мовила:

—Я знала…Я серцем відчувала, що це доля.  

Розписали закоханих швидко, без жодних черг та бюрократії, як і належить майбутній родині військовослужбовця. 

У день весілля Яринка одягла білу вишиту сукню і була схожа на ніжну лісову Мавку. Роман залишився у військовій формі. Як не переконували його вдягти цивільний костюм, він категорично відмовився, пояснивши, що у  формі почувається впевненіше. Ба Лю світилася від радості та гордості за своїх дітей.

А потім була святкова вечеря — дуже не звичайна та затишна. За столом поруч із молодятами та бабусею через відео зв'язок були присутні батьки Романа та Яринки. Усі сміялися, витирали сльози розчулення, виголошували щирі тости й пили за нескінченне щастя молодих Безсмертних.

Цієї ночі в Києві не було тривог. Яринка розплющила очі. Поруч солодко спав Роман, по-дитячому поклавши руку під щоку.

— Шуша…—   тихо прошепотіла Яринка і ніжно провела пальцями по його щоці.

— Це хто такий?—сонно запитав Роман, навіть не відкриваючи очі.

Довелося Яринці, нарешті розкрити секрет, який так довго зберігала. Вона зі сміхом розповіла Романові про той самий дитячий випадок із сушами. Вони так голосно сміялися, що Ба Лю врешті -  решт тихенько постукала до них у кімнату й запитала, чи нічого не сталося. А дізнавшись причину, усміхнулася й додала, що навіть не здогадувалася, що перша шлюбна ніч може бути такою веселою. Роман потім довго жартував:  якби він знав про це раніше,то точно взяв би би «Шуша» своїм військовим позивним.

Цілий день молодята гуляли містом, насолоджуючись спілкуванням і теплом одне одного. Коли їм зустрічалися знайомі, Роман із неймовірною гордістю говорив:

— Знайомтеся, це моя дружина —Яринка Безсмертна!

Яринка була на сьомому небі від щастя. Вона — дружина! Яринка Безсмертна! І в неї—найкращий у світі чоловік.

Увечері, коли вони збиралися прогулятися вечірнім Хрещатиком, у Романа раптом задзвонив телефон. Яринка в цей час була у спальні, тому чула лише його уривчасті фрази:

—Так. Добре. Наколи? Прийняв.

— Люба моя, мені потрібно повертатися.Терміново.—тихо сказав Роман, заходячи до кімнати. Земля в одну мить пішла з-під ніг Яринки.

— Ну як же це?..У тебе ж відпустка! Ми ж тільки…— розгублено промовляла вона, ковтаючи сльози.

— Сонечко моє,треба!—твердо, але з невимовним сумом відповів Роман і почав збирати речі.

— Завтра до вечора я вже повинен бути на місці.

Збиралися похапцем. Бабуся з Яринкою від хвилювання хапалися то за одне, то за інше, не в змозі опанувати себе. Тільки Роман залишався зібраним та зосередженим.

І ось знову перон. На ньому стояли двоє: військовий із важким наплічником і худенька дівчина із заплаканим обличчям. Вони не могли відірватися одне від одного. 

Так сталося, що потяг Романа відправлявся з тієї самої платформи, на якій вони випадково зустрілися всього десять днів тому. Для них ці десять днів стали водночас і короткою миттю, і цілою вічністю.

— Ромчику, а що було б, як би ми тоді не зустрілися?—тихо запитала Яринка?.

—Такого просто не могло статися, бо ти—моя доля,—відповів Роман і ще сильніше притиснув її до себе.

—Пообіцяй мені, що ти повернешся…—прошепотіла Яринка.

—А якже інакше? Я ж Безсмертний —Посміхнувся Роман, востаннє цілуючи її губи.

Поїзд рушив. Яринка бігла за вагоном, поки він не набрав швидкість. Вона вже не шепотіла—вона кричала не голосом, а кожною клітинкою свого зраненого серця:

— Шушо! Ти тільки живи!!! Тільки живи!!!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше