4

Мені наснився сон, буцімто я перебуваю в лісі й чую звуки якоїсь тварини, поруч у кущах. Цей звук мене не лякав, це було не гарчання чи завивання якогось хижака, а звук якогось маленького звірка, проте я не міг точно визначити, якого. Цей звук здався мені знайомим, такий шум міг видавати якийсь птах, оскільки звук долинав десь знизу, знаходився на рівні моїх ніг. Я стояв на стежці й намагався розгледіти його у кущах, бо цей звук ставав дедалі гучнішим і доходив до такої величини, що мені аж різало у вухах від нього. Я був впевнений, що можу просто проігнорувати його і піти далі, проте сон почався саме з цього місця, і я відчував, що вже перебував на головному місці подій.

Але цей сон був коротким і неглибоким, поступово він перетворився на дрімоту, а невдовзі я й узагалі прокинувся, розплющивши очі та побачивши контури кімнати й вікон у темряві. Попри те, що я прокинувся, на мій подив, звуки зі сновидіння не перестали відтворюватись у моїй голові, через що я буквально прийшов у ступор. Я не міг повірити, що чую звуки того ж лісового звіра, але тепер у себе в квартирі.

Я буквально зірвався з ліжка і моя дрімота вивітрилась вмить, коли, нагостривши вуха, я зрозумів, що джерело того звіриного голосу перебувало прямо наді мною. Потроху затихаючи, тваринні крики нарешті вщухли, але я встиг досить добре їх розчути, щоб визначити для себе, що вони були далеко не схожі на ті, які могли б видавати щури. Це мене добряче збентежило, тому я вслухався і миттєво в голові почав перебирати варіанти того, хто б ще міг забрести на моє горище, окрім пацюків.

Після деяких роздумів, я так точно і не зміг визначити, кому ці звуки належали, проте я був точно впевнений — на цей раз це вже були не дрібні гризуни, а щось більше. Чи потрапило воно в пастку? До чого був цей звук? Переді мною стояв вибір: почекати до ранку, або ж вилізти туди і зіткнутися з невідомим просто зараз. У мою сонну і розгублену свідомість ніяк не приходили домисли про те, хто ж це міг бути. Не встиг я вирішити, що ж мені робити далі, як тут цей писклявий, норовистий і панічний крик рознісся квартирою знову.

"Чорт забирай, та що ж там відбувається?", — з крихтою люті подумалося мені. Мені набридало те, що хтось господарює на моєму горищі й одночасно з цим заважає мені спати. З цією думкою я прийняв рішення вибратися нагору просто зараз, в той момент мною керувало роздратування і рішуче бажання нарешті покінчити з цим назавжди.

Однак я не втрачав обережність і пильність, все ж йти туди з голими руками було небезпечно. Мені не було відомо, що за тварина зараз там перебуває, але це було явно щось більше, ніж просто дрібний щур. Не вмикаючи світла, тієї ж секунди, навпомацки відшукавши їх на спинці стільця, я натягнув на себе штани, потім взув капці й попрямував до ванної. Мені не спали на думку якісь кращі варіанти озброєння, окрім як простої швабри для підлоги. Я ніколи не захоплювався стріляниною і не мав у себе вдома жодної вогнепальної зброї, однак навіть якби вона в мене була, я б, напевно, не став влаштовувати стрільбище посеред ночі на своєму горищі, роблячи дірки у ньому і піднімаючи на ноги сусідів.

Вбігши у ванну, я схопив швабру з плоскою насадкою і, озброївшись нею, одразу ж попрямував до комори. Цього разу я не обтяжував себе додатковими обмундируванням і поліз нагору прямо в капцях, на одягання черевиків не було часу. Мені слід було забратися туди і ввімкнути світильник максимально швидко, щоб, хто б то він не був, не встиг атакувати мене. Звуки припинилися приблизно в той час, коли я заходив у ванну, тому піднімався сходами я вже у фіктивній тиші, але зупинятися у мене навіть і на думці не було, покінчити з цим варто було тут і зараз.

Зрештою мені посміхнулася удача, і я на одному диханні видерся нагору, досить швидко при цьому відшукавши шнурок вмикача. Насамперед я по порядку кинув поглядом у кути, де повинні були знаходитися пастки. Стоячи біля люка, здалеку дві з них мені вдалося одразу ж роздивитися і виявити, що вони були порожні, а їх приманка, недоторкана, досі знаходилась на своєму місці. Ще дві мишоловки розташовувалися поза моєю зоною видимості, одна з них була розміщена за цегляною перегородкою, а другу, яка знаходилась над моєю спальнею, загороджували ящики з речами.

Оскільки мені знову здалося, що звук надходив із ділянки горища прямо над моєю спальнею, насамперед я вирішив перевірити мишоловку, приховану за ящиками, оскільки джерело криків тварини знаходилося десь у тій стороні, інтуїція мені також підказувала, що хтось там досі має бути.

Я повільно і максимально тихо підкрався до кута, за яким мала лежати мишоловка. Швабра в моїх руках була міцно стиснута і готова до атаки або ж захисту. Завдяки її плоскому наконечнику, за потреби я міг наносити доволі сильні оглушливі удари. І тут я знову почув ті самі звуки, проте на цей раз набагато тихіші. Вони були ідентичні до тих, які лунали набагато голосніше раніше. Мені було важко в це повірити, але незабаром я усвідомив, що ці звуки були ніщо інше, як жалісне, плаксиве скиглення.

Я повільно вийшов з-за рогу.

Не те щоб побачене мене надто ошелешило, оскільки, загалом, щось схоже на це я й очікував побачити. Завернувши за ріг, я побачив маленького єнота, очі якого блиснули на світлі, рівно перед тим як я закрив його своєю тінню. Не встиг я його добре розгледіти, як звірятко швидко рвонуло в бік від мене, проте не втекло, а просто збільшило відстань. Поруч із тим місцем, де я його виявив, лежала якась роздерта коробка з під взуття, однак зараз мені не було діла до неї. Цієї коробки раніше тут не було, найімовірніше, єнот перетягнув її звідкись сюди. Також на коробці був якийсь напис, однак погане освітлення не дало мені швидко прочитати його.