Танюша

Танюша, нова подружка Олічки, була спритною блакитноокою дівчинкою 6 років, солом'яне волосся в неї було заплетено в дві тугі   кіски, зав'язані рожевими радянськими бантами.
Вона зовсім не пам'ятала свою сім'ю, оскільки потрапила в будинок маляти в три роки.

Вихователька розповідала, що маленьку Танюшу було знайдено на вулиці в черзі, під продуктовим магазином, коли їй було всього лише три роки. Поруч із дівчинкою нікого не було, все що було в дівчинки - це ганчірковий радянський ведмідь, який під час нахилу видавав моторошний звук, а дівчинка навіть не знала, як її звати. Від перенесеного стресу Таня довго мовчала, її навіть довелося покласти в лікарню, де лікарі  і вигадали їй ім'я.

Міліція намагалася знайти її батьків, але жодних подробиць не було відомо, окрім того, що вона була залишена на вулиці. Коли дівчинка заговорила, її відправили в будинок маляти.
Танюші виповнилося 6 років, коли її привезли в дитячий будинок, де і розгортається наша історія.
Олі дуже подобалася її нова подружка Танюша, адже вона була дуже веселою і пустотливою. З нею було добре і тепло. Дівчатка стали нерозлучними і часто проводили час разом. Узявшись за руки, вони гуляли куточками дитячого будинку або сиділи в тіні могутніх тополь, які здавалися дітям казковими велетнями.

Одного разу Оля підійшла до Танюші й запитала:
"Танюша, а ти знаєш де твоя мама?"
Танюша трохи зніяковіла і відповіла:
"Як де, тут, ти що не знаєш мою маму? Моя мама вихователька Наталя Вікторівна.!"
Оля подивилася на Танюшу співчутливо і сказала:

Але Танюш, це не твоя мама, ти що не знаєш, що у всіх дітей є мами? І в тебе, звісно, вона теж була, просто вона, напевно, живе дуже далеко, як і моя мама. Я впевнена, що вона дуже сумує за тобою.
Танюша насупилася і сказала:
"Я не знаю про яку маму ти говориш. Моя мама Наталя Вікторівна Навіщо ти придумуєш якихось інших мам?"
Оля розуміюче кивнула і відповіла:

"Нічого я не вигадую" - дівчинка ображено відвернулася від подружки.

" Я знаю, що мами існують, і я впевнена, що твоя мама десь є. Гаразд нехай моя мама буде і твоєю, мені не шкода!"