Шумить Тополя
Прощавай мамо
Оля добре пам'ятала, як її відвезли з дому.
У брудні двері квартири, що була на третьому поверсі радянської хрущовки, постукала молода жінка.Із-за дверей визирнула маленька худенька дівчинка років 5, яка була заплакана і виглядала недоглянутою, брудна коротка сукенка, очевидно, була їй не за розміром.
Можна до тебе зайти? - запитала жінка протискуючись у дверну щілину.
-Можна, а в тебе є поїсти?" - запитала дівчинка, заглядаючи в сумочку, яка висіла на плечі гості.
Вдома нікого не було, розкидані речі казали про те, що тут жило кілька дітей.На неприбраному столі на кухні лежав кавуновий недогризок, брудний посуд сумно заповнював мийку, і ясно було одне: дівчинку потрібно забрати звідси якомога швидше.
Жінка швидко вмила Олю, переодягла в чистий одяг, який вона з подивом виявила в стінній шафі коридору.
"Ну, Олічка підемо у мене в машині є багато іграшок і смачних цукерок!"
Жінка з органів опіки посадила дівчинку в квадратну моторошну машину і наказала водієві рушати.
Оля не чинила опіру, адже ці люди подбали про неї.Дівчинка згадала маму й що довго не бачила ії. Вона пішла з дому, здається, 2 тижні тому... дитина насилу розуміла, коли це було... Давно... це було давно.
#4162 в Різне
#909 в Дитяча література
#2060 в Молодіжна проза
#921 в Підліткова проза
Відредаговано: 07.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
