8. Кандидатки. Дублі...

Далі вже до вибору кандидаток підходжу стриманіше і більш обдумано! З кожною зустрічаюся заздалегідь, щоб не було більше подібних ексцесів.

Подібних - не було. Були інші. Різноманіття!

Отож:

Айла.

Скромна бідна, але дуже відповідальна секретарка, матуся наймилішого янголятка…

Яка тут же почала обрахунок статків мого дракошки, розподілила обов’язки у майбутній сім’ї, змусила янголятко, яке приволокла з собою (бо ж ні з ким лишити, грошей на няню немає, та й не піде він до чужої людини, тільки матусю любить), називати Любомира таточком і розпланувала майбутню тисячу років спільного життя до найменших дрібниць. Ду-уже відповідальна секретарка!

Янголятко ж тут же визнало “дотосю” своїм, бо вмостилося у Любомира на колінах і взялося жваво відбивати ложкою веселий ритм на лобі у дракона.

Коротше, знову довелося мені його рятувати. Ще й лід чаклувати, щоб до ґулі прикласти.

Глорія (Галина, насправді)

Весела і запальна, безжурна потраплянка з супер-пупер важливими магічними силами, які точно стануть в пригоді при полюванні на скарби. Які скарби? Вони що, звірі, щоб них полювати? Ну, ці питання я залишила для з’ясування Любомирові, треба ж їм про щось говорити? А в цілому дівчина мені сподобалася.

Любчику не дуже…

Бо не пішла до кав’ярні чи до парку, як я навчала, а дракон припрошував, а потягнула мого ящура недоробленого рятувати пташеняток, які застрягли на дереві, і тепер дзвінко цвірінькали-прохали про допомогу.

І що ви думаєте? Мій підопічний злетів над тим деревом і ненавмисне здув тих чортових пташенят помахом крил! Ні, вони не впали й не розбилися, а з лементом, який нагадував нецензурну лайку, полетіли собі геть, ще й на лобі у дракона відмітилися.

Ну яке після цього побачення?

Селеста.

Принцеса сусіднього королівства, якій так набридли принци, що вона бажала бути вкраденою саме драконом, і прожити разом з ним у печері до кінця довгого драконячого віку у любові і злагоді.

Ну, Любчик її і вкрав. І навіть не в печеру, а в заміський будинок приніс.

І тут почалося: кондиціонери не працюють, вікна не пластикові, кам’яна підлога надто кам’яна, на пух у перині у неї алергія, м’яса вони не їдять — веганка, вода гаряча лише по годинах, інфраструктура довкола нерозвинена, у лісі не погуляєш — комарі, у парку — мало місця, розваг нема, дракон нудний…

А потім взяла і видзвонила свого знайомого ручного принца, який, начепивши лати і рухаючись у них ледь не навпомацки, прискакерив рятувати свою “сонцесяйну Селестіночку”.

Ледь відбилися разом з Любом від цього навіженого! І ні, не тому, що він за принцесу мститися хотів, а тому, що сам почав драконові у — кавалери? наречені? — набиватися! Навіть лоба встиг поцілувати!

Щось зовсім не таланить драконовому лобові з цими побаченнями...

Ну, от як ти таким мого дракона віддаси? Та ще й мільярдера!