Глава 16

Ні, ні і ще раз ні! Як мама могла на таке повестися? Я, звичайно, любила нашого садівника за його простодушність і доброту, але він був справжнім селюком, якого не можна показувати в пристойному товаристві! Якоїсь миті я почула тихе хіхікання і в мене стиснулись кулаки. Еля перешла всі кордони, коли підкинула мамі цю ідею і я не могла второпати навіщо їй знадобилося така халепа? 

Тим часом двері в вітальню знову відчинилися і я вловила сильний запах нафталіну. Агата несла перед собою акуратно згорнений пакунок, з якого виглядали білі рукава, оторочені мереживом. 

– Ось, пані, я все зробила. Вибила його добряче, тільки запах… 

– Дрібниці, – мама її перебила і на її щоках заграв рум’янець сорому. – Можеш йти! 

В мене стислося серце. Бідна матуся, наші статки давно вже не були такими, як раніше і їй доводилось йти на різні хитрощі, щоб про це ніхто не знав. Зараз вона швидко розгорнула пакунок, витягнуло одяг і за допомогою магії спробувала його відчистити. Піднялася пара, окутала костюм мого майбутнього охоронця, а коли розвіялася, Сільван вже був у кімнаті.

– Ви мене кликали? – він незграбно переминався з ноги на ногу і намагався непомітно витерли об штани руки. – Я ще не до повністю зібрав груші. Ви сказали віддати найкращі на кухню для варення, а ті, що пом’яті можна віднести на свинарник… то я тільки почав… Хоча скажу вам ті грушки моя мама зазвичай обрізала і робила з них сушку, а якщо в якійсь траплялая дірдочка , то її можна використати, щоб лікувати очі. Як же вона казала? А! Треба подивитись через ту дірочку на зірки і повторити кілька слів, тільки я їх забув. 

– Добре, Сільване, досить! – мені хотілося тікати світ за очі, а бідній мамі і поготів, але наша швачка дивилась на хлопця досить привітно, не кажучи вже про її помічницю. – В мене буде до тебе серйозна розмова…

– Зрозумів, – в нього почервоніли навіть вуха.  

– Йди-но сюди! Я хочу щоб ти приміряв цей костюм, а пані Ольвія його піджене, щоб добре на тобі сидів. Піди одягнися отам за ширмою. 

Тепер сміх Ельвіри вже був таким гучним, що я здригнулася, впевнена, що її почують всі у вітальні. Але, як і раніше, ніхто не помічав присутність моєї сестри, яка була просто  в захваті від того, що відбувалося.

– Навіщо ти підбурила маму? – ледь чутно прошепотіла я, поки всі були зайняті.

– А ти не здогадуєшся? Уяви собі, як почуватиметься Шедон, в присутності якого всі втрачають дар мови, а слуги стоять по струнці і моргнути бояться! Він звик до того, щоб йому ледь не чотоби цілували, а наш любий Сільван нахилиться хіба якщо побачить цікаву квіточку! І до того ж, може ти не знала, але на нього не діє магія. Ніяка, навіть темна! 

– Не може бути! – я обернулась, хоча розуміла, що нікого не побачу поруч.

– Може! – просила вона прямо на вухо. – Я підслухала, поки була невидимою. Мати заговорила Сільвана, щоб йому ніхто не нашкодив, коли він піде служити до магів! Ти ніде не знайдеш охоронця, від якого будь-яке закляття відскаує, як від стіни. Йому не те що Шедон не страшний, а думаю навіть Абсент не наврочить, щоб він там не задумав!  Асю, Сільван нам дуже знадобиться, бо ми поїдемо у справжнє вовче лігво, а до того ж… хто ще підніматиме мені настрій в клятому маєтку Оберонів?