Глава 6

Я була певна – цієї ночі в домі не спатиме ніхто, але як тільки поклала голову на подушку, миттєво провалилася у сон. Навіть не встигла подумати над тим, що на мене чекає! Поїздка на бал здавалася ще далекою і нереальною подією, а от те, що моя сестра жива було досить реальним і я зрозуміла це з першим променем сонця. 

Зазвичай мене приходила будити покоївка – приносила теплу воду для умивання, допомагала не поспішаючи одягнутися і робила зачіску. Сьогодні ж мене наче викинуло зі  сну, бо ліжко почало тремтіти, а вуха ледь не заклало від пронизливого писку. Я відкинула ковдру і спробувала зрозуміти, що відбувається. Землетрус? Напад темних магів з Підземного королівства? 

– В мене вийшло! – радісний голос Ельвіри почувся десь над вухом і я аж підскочила від несподіваності. Вочевидь вона левітувала над моїм ліжком, але де саме я не бачила, бо поруч не було дзеркала.  

– Елю, ти мене насмерть перелякати хочеш? Котра година?

– Гадки не маю, – весело проговорила вона. – Але сонце вже встало і тобі теж час. У нас безліч  справ, треба все встигнути до поїздки на бал до Оберонів. 

Бал! Спросоння я все забула і тебе відчула як в душу закрадається холодок. Я ж ненавиджу скупчення людей, бо забуваю правила етикету! А танці! Мені куди більше подобалось вирощувати магічні кристали для прикрас, ніж виконувати всі ці нудні “па”.  Тепер я осоромлюсь сама і прославлю рід мами на весь магічний світ. 

Всі ці жахливі думки пронеслися в голові ураганом, але для них не залишилось місця, бо нарешті я зрозуміла, про що говорила Еля. Амулет Доротеї я залишила на столику біля ліжка, але тепер він наче ожив. Вогник всередині чорної лілії пульсував, а жар від пелюсток пропалив слід на меблях.

Я відсмикнула руку.

– Це твоя робота?! 

– Еге ж! Я тренувалася цілу ніч і нарешті змогла його підкорити. Все-таки я темна від природи і в мені куди більше прабабчиного дару. Впевнена, амулет буде мене слухатися і ми зможемо його використатию коли опинимося на балу.  eiMAZfjL

– Серйозно? Я з самого початку не хотіла ним володіти, а після твоїх фокусів і поготів. Не хочу, щоб він пропалив дірку ще й в мені! І взагалі, поясни мені, що це вчора було? Я маю на увазі той випадок з газетою?

Мені здалося що поруч понісся холодний вітерець, а потім ковра ледь помітно прогнулася поруч зі мною. 

– Мені не спало на думку нічого іншого, бо це був найпростіший спосіб. Правда довелося помучити Вельзика, але у нас вийшло і мама побачила ту статтю.

– Але ж вона її читала раніше, я точно це пам’ятаю! І там не згадували нашу родину! 

– Ну… – простягнула Еля. – То був інший варіант “Вісника чарівник”, бо цей трохи я підправила. Насправді у списку запрошених на відкриття сезону дійсно не було нашого прізвища. 

Я зіскочила з ліжка. 

–Ти зовсім збожеволіла?! Тобто, не було? Збираєшся відправити мене на бал, на якому нас не чекають? 

–Так і знала, що ти почнеш скандалити, – пробурчала Ельвіра і її голос почав віддалятися. – Не вмієш подумати далі двох кроків наперед! 

– Про що, про розміри власного провалу і сором для родини? 

– Про амулет! – вона викрикнула це ледь не на вухо. – Це досі він лежав у мами в скриньці, але такі сильні артефакти треба реєструвати! Це повсякденна практика! До нас приїде хтось міністерства магії, все перевірить, зробить опис і укаже нову власницю – тебе! 

– Заспокоїла! – перервала я. – Якщо все це так, навіщо була вся ця історія з підробною статтеєю в “Чарівнику”?

Я нічого не могла зрозуміти, поки сестра не накинулась на мене з поясненнями.

– Згадай про репутацію баби Доротеї, як вважаєш це залишиться непоміченим? Та Оберони скоріше лопнуть, ніж упустять таку можливість, вони точно надішлють листа з офіційним запрошенням. Ну… трохи пізніше, ніж всім іншим, але хто про це знатиме? Головне – такої кандидатки в дружини для Шедона їм ніде не знайти! Поки він буде коло тебе крутитися, я все вивідаю. Якщо треба – залізу йому в пам’ять, або навіть в сон. 

Силует Ельвіри навіть зробився тьмяним і нагадував грозову хмару, з якої ось-ось полетять блискавки, але це тривало недовго.

 – А ще… – вона пронеслася через кімнату так що пелюстки у квітів в вазі затремтіли. – Тепер мама вже не буде протестувати. Коли прийде запрошенн, тобі зшиють новий гардероб, а вона морально дозріє відпустити свою квіточку. Шкода у нас мало часу на підготовку. Одягай амулет і звільни для мене місце, я хочу спробувати його в дії сама! І до речі… Якщо ти не проти, поснідаю замість тебе. До смерті хочу грінок з джемом і чаєм, а тобі зайві калорії ні до чого, ще не влізеш у святкову сукню!