Глава 3

– Ти з глузду з’їхала! – зірвалося у мене. – Щоб темну магію такого рівня застосували в домі тітки? Та вона б за мить його розкусила. І взагалі, навіщо йому насилати на тебе прокляття, це занадто ризиковано! Того, як ти кажеш, Абсента б вже давно вивели б на чисту воду, там же працювали люди з міністерства, а вони точно вміють залізти в голову! 

– Яка ти наївна! Забула з якої вони родини? Це ж Оберони, їх батько наближений до короля! Я взагалі не думаю, що їх справді допитували, так, для протоколу, тому у нас є єдиний вихід – взяти цих красунчиків в оборот самим. Можна підлити Зілля для базікали у вино, або наслати тимчасові чари…  

– Зупинись!  – я не дала сестрі розгорнути свої маршальські плани. – По-перше це протизаконно, а по-друге, Шедон зараз недосяжний, чи ти хочеш сказати, що він до нас приїде?!

  –  Ні, люба, ти поїдеш до нього замість мене! Адже скоро починається сезон і в маєтку Оберонів буде щорічний бал. Ти попросиш маму тебе відпустити. 

Я вухам не повірила. Звичайно, шість місяців самотності можуть не дуже гарно вплинути на будь-кого, але ж не до такої міри! Як взагалі Ельвірі спало на думку щось подібне? Я на балу з аристократами?! Та скоріше місяць впаде на землю! Але розкрити рота мені Еля не дала, бо її просто прорвало.

– Це єдиний шанс, сестричко, я довго думала і більше не сумніваюся! Дивись, все дуже просто, – вона почала ходити туди-сюди, якщо можна так назвати мелькотіння в дзеркалі. – Ти - остання з нащадків коронованої відьми, адже так? В тебе є її амулет, це доводить твої права. З мамою теж не буде проблем, ми легко її вмовимо. Гірше те, що в тебе так пізно відбулося злиття з темною стороною, тут можуть виникнути деякі складнощі. 

– Деякі?  – далі мовчати я не змогла. – Та я взагалі не здатна створити жодне темне закляття, бо вчилася лікувати, знімати любовні чари та викликати дощ, коли це потрібно для врожаю!

– Дрібниці, таке і я вмію, – відмахнулася Еля. 

– Дуже добре, а як з приводу всього іншого, з пальця закляття висмокчу?

– Теж непогана думка, - мрійливо проговорила сестра, – але я придумала дещо краще. Тобі лише знадобиться час від часу поступатися мені місцем. Можемо спробувати просто зараз…

Я не встигла оком моргнути, як відчула себе дуже дивно - наче хтось штовхнув в спину і тіло одразу стале невагомим! Я вся зробилася наполовину прозорою, левітувала в кількох сантиметрах від підлоги, а просто переді мною стояла Ельвіра в моїй сукні. 

Здається, я ще ніколи так не верещала, в звичайних умовах від крику повилітали б шибки, але в кімнаті не чутно ні звуку! Великі боги, я стала привидом, ні, кимось меншим за привида. Від такого запросто можна втратити свідомість, тільки мені втрачати не було чого нічого, тому я одразу налетіла на Ельвіру.

– Що ти наробила?! 

– Тихіше! З тобою нічого не станеться, але мої здогадки виявилися правильними. Ми можемо мінятися місцями, коли це потрібно! Це ж круто!

Вона б і далі продовжувала, але двері відчинилися і на порозі з’явилася мама в халаті та нічному чепчику. Свічка висіла у повітрі поруч з нею, а я сама не знаю для чого сховалася за фіранку. 

– Ти досі не лягла спати? Асторіє, так ти захворієш! Може зробити тобі какао?

“Благаю, боже, нехай Ельвіра зараз відмовиться!” - я просто не могла дивитись на цю картину без тремтіння, але сестра ледь не підскочила від радості. 

– Гарна думка мамо, ти в мене найкраща! І булочку з корицею! 

– Але ж ти не любиш корицю?! – з недовірою запитала мама і я злякалася, що вона миттю почує брехню.

– А, ти про це? Може то дія амулета? – легко викрутилася  сестра – Темні люблять різні спеції, а я ж тепер наполовину темна.

– Гаразд. Марта ще на кухні, піди попроси її, хай тебе погодує. 

– Я тебе люблю! – Еля кулею вилетіла з дверей і залишила мене в спальні, а я так і залишилася стояти у темному кутку, бо не знала, що робити далі.