1 глава

Привіт всім . Мене звуть Моніка Теренс. Я із  невеличкого містечка що на Заході Європи.  Не кажу звідки саме бо боюся насмішок. Так, так, вам не  почулося, саме насмішок, через мою зовнішність я завжди комплексувала і не довіряла людям. Ой, щось я далеко забігла у своєму представленні вам, почнемо все зпочатку. Слухайте.

 Коли я навчалася у молодшій школі, то потерпала насмішок, що стосувалися моєї зовнішності. Я мала зайву вагу. Перейшовши у середню школу мені набридло слухати ці насмішки і я вирішила змінитися, почала правильно харчуватися, бігати, і це дало свої результати. Я схудла. І здавалось би я стала нормальною дівчиною, такою як і всі. Насмішки припинилися. Принаймні я так вважала.

У середній школі мені сподобався один хлопець на ім'я Джейк і я вирішила зізнатися йому у своїх почуттях:

-Джейк, слухай тут така справа...

- Давай кажи швидше а то мені ще з хлопцями у волейбол іти грати, а ти все щось мугикаєш.

-Короче, ти мені подобаєшся. я аж зашарілась.

-ЩООО!? Ти що знущаєшся із мене. Тільки не смій нікому казати про своє зізнання. Це ж позор. Та з такою як ти навіть жаба зустрічатися не буде. Знаєш як тебе прозивають!? "Свиня" ХА-ХА-ХА. і він пішов.

Я була в шоці, стояла ніби прикута до зеилі, а так хотілось під неї провалитися. Я плакала коли ішла додому. Невдовзі прийняла дуже важливе рішення - пластична операція. Після довгих розмов мама мене підтримала, а татові ми вирішили поки не казати. Коли я закінчила старшу школу, то зробила пластику, а потім вступина у хіміко біологічний університет. Я давно мріяла туди вступити адже дуже захоплююсь створенням парфумів та ароматичних свічок.

У наступній главі розпочнеться "нове життя" нашої Моніки Теренс...