Розділ 1.

Цього разу море було напрочуд спокійним. Воно ніби вітало молодого капітана з першим плаванням у новій ролі попутним вітром у дорозі і штилем на березі. 

Ревен вийшов зі своєї каюти. Його зустріли вітер, шум порту і погляди команди. Пірати дивилися на нього з повагою. Відразу після смерті минулого капітана, вони всі хвилювалися за долю “Пісні штормів”. Тепер це все належало молодому хлопчині, якому щойно виповнилося дев’ятнадцять. Ще декілька років тому він бігав за ними по п’ятах допитливо цікавлячись всім, що відбувалося на кораблі. Кожен любив капітанську дитину і захоплювався ти, як його виховав батько. Тепер команда дивилася на юнака, який гордо тримався за штурвалом і готові були йти за ним у найстрімкішу течію та найвищі хвилі.  

*** 

— Від звання чоловіка тебе відділяє лише одна річ, — сорокарічний чоловік з карими очима, поголеною головою і сережкою у лівому вусі, стукнув юнака в плече.  

— І що ж це? — Ревен хмикнув спостерігаючи за тим як частина його команди сходить на берегу пошуках розваг та спокою у рідному порту.  

Хтось шукав з ким розділити одну чи декілька наступних ночей, хтось зустрічі із старими друзями, а декому пощастило мати сім’ю до якої він міг повернутися.  

Ревен не мав нічого з цього. Все його життя зводилося до корабля. Карі очі дивилися на невелике портове містечко і не знали за, що зачепитися. Вони з батьком все життя прожили на “Пісні штормів”, спускалися лише, щоб провідати матір, але згодом були позбавлені і цієї можливості.  

— Тобі треба провести ніч із жінкою, — відповів Тарен на питання. — Можу порадити пристойний бордель.  

Юнак засміявся дивлячись на помічника.  

— То щоб називатися чоловіком обов’язково залізти комусь під білизну?  

— Ну звісно, — сміх пірата був хрипким. — Але ти капітан і ми заробили багато грошей, тож завітай до «Поцілунку ночі» і візьми собі найкращу кімнату та жінку.  

Ревен опустив погляд приховуючи посмішку.  

— Іди до дому, Тарене. Провідай матір поки маєш можливість. — Подумай над цим. Тобі вже час відчути тепло жіночого тіла.  

Закинув на плечі невеликий клунок з речима та пішов до трапа.  

*** 

У «Поцілунку ночі» було на диво затишно. Ревен очікував побачити розкиданий одяг плутанину з людських кінцівок і гамір від стогонів та інших звуків, що супроводжували злиття двох тіл. Але бордель вітав його приємним лавандовим запахом, красивими, одягненими, хоч і відверто, жінками та чистотою.  

— Вітаємо у «Поцілунку ночі», — до нього підійшла висока жінка. Її одяг був пристойним та дорогим. Схоже він мав честь зустріти власницю. — Опишіть ваші бажання і я підберу найкращий варіант для цієї ночі.  

Віялом вона запросила юнака присісти на диван з м’якими оксамитовими подушками. Погляд сірих, орлиних очей спостерігав за кожним його рухом.  

Ревен ніяк не міг розпочати розмови, тож власниця з розумінням посміхнулася.  

— Я так розумію, що ви вперше користуєтеся подібними послугами? — кивок. — На яку суму ви розраховуєте?  

Юнак мовчки дістав з кишені мішечок з монетами та поклав перед жінкою. Вона задоволено кивнула і встала зі свого місця.  

За мить перед ним вишикувалися п’ятеро жінок і відвертому одязі, що мав на меті не прикрити, в навпаки підкреслили всі принади молодиць. Кожна з них була красивою і звабливою. Ревен не міг визначитися і просто переводив поглядом з однієї на іншу, намагаючись не опускатися нижче обличчя. На його щоках розцвів ледь помітний рум’янець.  

Його увагу раптом привернуло дівча, що увійшло у середину і швидко прошмигнуло до якоїсь кімнати. Йому вдалося розгледіти її просту сукню і кілька книжок під пахвою.  

— Хто вона? — запитав він у господині, але та похитала головою. 

— Вона не працює повією. Оберіть, будь ласка, з тих кого, я вам запропонувала або ж я можу привести ще когось на вибір.  

Щось у тій дівчині привернуло його увагу і він дістав з кишені ще один мішечок з монетами. Але жінка все одно відмовила.  

— Я не торкатимусь її поки вона не попросить сама.  

Власниця пішла за дівчиною і невдовзі повернулася разом з нею.  

Зовсім юна і трохи налякана, вона стояла у своїй простій сукенці намагаючись припинити тремтіння в руках.  

— Ти можеш відмовитися, дитино, — жінка обійняла її за плечі.  

— Я зроблю це, — тихо відповіла вона і сором’язливо подивилася на капітана.  

Погляд блакитних очей миттєво взяв його у полон. Він не міг дихати. 

— Порушивши обіцянку не торкатися її ви наживете собі дуже небезпечних ворогів, — наостанок з сказала власниця і дала дівчині знак іти. 

Вони проходили повз зачинені двері з яких лунали стогони. Дівчина червоніла не підіймаючи погляд аж поки не знайшла до кімнати з великим ліжком та столиком з різноманітними фруктами і вином.  

Всю ніч вони провели за розмовами. Ревен розповідав дівчині про свої подорожі, інші країни, нечувані їй досі острови та їх мешканців. Дівчина, яку звали Енелія дивилася на нього великим і захопленими очима. Вона вже не так сильно його боялася, а навпаки відчувалася себе досить комфортно. Пірат не розумів дивного тепла в грудях коли вона захоплено охала та посміхалася.