Розділ 3: Я і мій перший клас

Потім… перша школа. Перший клас. Перший дзвоник. Я — у білому вбранні, з великим бантом на голові, міцно тримаю маму за руку й крокую до школи з таким щастям, ніби йду назустріч цілому новому світу. Мабуть, у той день я була найщасливішою дитиною на планеті — щаслива, схвильована й наповнена очікуванням чогось чарівного. Я чітко пам’ятаю свою першу вчительку — ніжну, добру, світлу людину, яка стала моєю першою класною керівничкою і справжнім провідником у шкільне життя. Про кращу вчительку годі й мріяти. Вона завжди посміхалася, випромінювала спокій та тепло, підтримувала кожного, хто потребував допомоги. З’явилися й перші однокласники — діти, з якими мені судилося пройти через безліч дрібних і великих пригод, радощів і труднощів. Ой, скільки всього ми пережили разом! Я пам’ятаю, як поступово почала дружити з дітьми у класі — для мене це тоді було цілим відкриттям. Дитячі секретики, перші суперечки, перші примирення — усе це створювало наш маленький, але такий важливий шкільний світ. Навчання давалося мені непросто. Бувало важко, інколи навіть дуже. Але поруч завжди були люди, які терпляче підтримували мене, пояснювали, заохочували не здаватись. Тому кожен день проходив теплим і веселим, а школа поступово перетворювалася на другий дім. Пам’ятаю й той момент, коли в наш клас прийшов новенький. Це було вже не в першому — мабуть у другому чи третьому класі. Його звали Назар. Він був дуже милим і смішним хлопчиком, який неймовірно швидко до мене прив’язався. Він бігав за мною на перервах, намагався сісти поруч на уроках, хотів гратися тільки зі мною. Мабуть, це було його перше дитяче кохання. А для мене він залишився теплим спогадом — одним із тих, що не стираються навіть із роками. Одним із найбільш яскравих спогадів став наш виїзд усією школою у Бережани, в інтернат-школу на певний час. Це була справжня пригода: нове місце, нові враження, безліч веселих моментів. Звісно, і не без пригод — але саме вони робили ці дні незабутніми. Це був один із тих досвідів, які назавжди лишаються частиною тебе, частиною твоїх дитячих років. Усі мої шкільні роки були настільки світлими, теплими й щирими, що важко підібрати слова, щоб описати, наскільки це був чудовий період. Я знаю тільки одне: тоді я жила справжнім, безтурботним життям маленької, мрійливої, щасливої дівчинки, для якої весь світ здавався величезною казкою.