"Поки серце відбиває БІТ" Ч.3

Перші тижні після трагедії Станіслав не жив, а існував у своєму замкнутому просторі. Він узяв відпустку на роботі, не пояснюючи деталей. Редактор написав коротке: «Тримайся. Маєш два тижні, щоб прийти в норму». Телефон Стас вимкнув одразу після похорону Олени. Хотілося втекти від цього світу. Світу, який забрав у нього кохану і назавжди змінив його сприйняття реальності.

Квартира здавалася надто тихою. Холодильник стояв порожній. На столі лише кілька недоїдених бутербродів і недопита пляшка віскі. На дивані лежав незаряджений планшет. Стас жодного разу так і не наважився знову відкрити журнал CardioBit. Він запивав своє горе і намагався відключити мозок, щоб заглушити страждання. 

Минуло три тижні, перш ніж він таки висмикнув себе з патерну самознищення й нарешті увімкнув телефон. Повідомлення сипонули потоком: десятки пропущених дзвінків, співчуття, редакційні запити, нагадування про дедлайни. Відповідати нікому не хотілося. Ну так, перевищив ліміт своєї відпустки на тиждень, але його ж можна зрозуміти. Не щодня втрачаєш найдорожчу людину в світі. Так що відчепіться зі своїми дедлайнами та запитами. Він буде готовий тоді, коли буде готовий. І ні хвилиною раніше.

Раптом увагу Стаса привернув один лист, який був надісланий на його особисту електронну пошту з темою: «Це не поодинокий випадок».

Відправник був анонімним, а сервіс, з якого прийшов лист – зашифрованим. Стас довго дивився на екран, перш ніж натиснути “відкрити”. Не хотілося підхопити якийсь вірус. З ним таке вже раз трапилося. Доводилося потім поновлювати результати трирічної праці через пошкоджений системний диск. Та все ж через кілька хвилин він вирішив ризикнути.

На екрані одразу ж висвітилося повідомлення: “Ваша стаття про CardioBit справила на мене враження. Думаю, Ви маєте знати правду. За останні 19 днів було неофіційно зареєстровано 27 раптових смертей. Наголошую, неофіційно. Інформації немає у відкритому доступі. Її свідомо замовчують. Усі смерті – без попередніх діагнозів. Ба більше, зі статусом “фатальна аритмія”.  Знайомо? Логи намагалися «підчистити», але сліди залишилися. Подивіться на піки перед зупинкою. Це не випадковість. Не довіряйте офіційним звітам”.

До листа були прикріплені фрагменти системних журналів. Стас нашвидкуруч переглянув їх і відчув, як у грудях щось стискається. Перед кожною зупинкою серця був помітний різкий стрибок пульсу. 127… 146… 161… 178… А потім – обрив. Секунда підвищення. Ніби організм реагував на раптовий страх або біль чи якийсь зовнішній імпульс. Патерн повторювався без відхилень. У кожному випадку серце ніби «розганяли» до межі – і вимикали.

Тим часом у соцмережах уже з’являлися перші обережні запитання. Хештеги на кшталт #CardioBitFail та #ЦеНеЗбій лише починали набирати обертів. Люди ділилися скриншотами повідомлень про «фатальну аритмію». Хтось згадував родича. Хтось – сусіда.

Станіслав одразу ж зайшов на сайт компанії-розробника, щоб побачити як реагує керівництво CardioBit. На головній сторінці було відео з офіційною заявою одного з представників компанії, де зазначалося: «Випадки раптової смерті пов’язані з індивідуальними фізіологічними особливостями пацієнтів. Система працює стабільно. Підстав для занепокоєння немає.»

Станіслав дивився на цю заяву без жодних емоцій. Він уже знав, що це цинічна брехня. Тож підбіг до планшета, щоб знову переглянути лог Олени. Той відповів йому темним екраном.

– А бодай тебе! – вигукнув Стас і побіг шукати зарядний пристрій. За десять хвилин він вже переглядав інформацію з того фатального дня. Знайшовши секунду перед обривом, він збільшив фрагмент. І вперше чітко побачив, що стрибок пульсу не виглядав як природна реакція організму. Він був надто різким і точним. Наче хтось натиснув кнопку і серце його коханої зупинилося в ту ж мить.

Стас відкинувся на спинку стільця. Думки накопичувалися у його голові з шаленою швидкістю. Він аналізував щойно побачене і прочитане. З усього виходило, що смерть Олени невипадкова, а є частиною серії. І якщо це справді зовнішній сигнал – значить, десь існує той, хто має доступ до системи. В самій компанії CardioBit чи поза нею – це вже неважливо. 

Що дійсно важливо, що цей “хтось” тепер контролює життя більшості людей світу. Адже щороку кількість чіпованих стає все більшою і вже сягає, за попередніми даними, понад п’ять мільярдів. А отже, тепер цей “хтось” може “відключити” будь-кого. Перервати життя людини, яка навіть про це не здогадуватиметься. Абсолютно здорової людини без видимих ознак серцевої недостатності. Але чому саме Олена? Це випадковість і вона просто стала частиною експерименту? Її обрали рандомно? Чи його дівчина комусь заважала, а тому її серце перестало битися? Запитань було більше, аніж відповідей. І ці відповіді потрібно було шукати.