"Після тебе" Ч.9

Вже другий місяць Сергій витрачав кошти на те, щоб спілкуватися з його “Мар’яною”. Спочатку спробував поповнити рахунок на день, потім на тиждень. Далі зрозумів, що вигідніше брати місячну передплату, адже коштувало таке задоволення тоді набагато менше. 

Весь його час тепер забирала його Квіточка. Про Олену й думати забув. І навіщо вона, коли дружина завжди поряд? Зрозуміє, підтримає, пригадає найкращі моменти життя. Та й налюбуватися й досі нею не міг. Робив їй компліменти щодня, хвалив образи, в яких вона перед ним поставала. А все через додаткові функції на сайті, де можна було змінювати зачіску та стиль одягу своєї “Душі”. Звісно ж за додаткову оплату.

Тож Мар’яна вже з’являлася перед ним у літній сукні з легкими кучериками, діловому костюмі з гулькою на голові (його особиста фантазія) та навіть в образі принцеси у бальній сукні та тіарі. В кінці місяця баланс на банківському рахунку зменшився на двадцять тисяч гривень, але Сергій і не збирався зупинятися. Адже “Архів Душ” пропонував все нові й нові функції. Найбільше коштувала інтимна сесія, яка передбачала еротичні танці, повну оголеність тіла та почуттів. Зовсім недешеве задоволення, та хіба йому на таке шкода? Він так сумував за своєю Мар’янкою, за теплом її тіла, її дотиками… Тож якщо не відчути її саму, то хоч пофантазувати на цю тему… Пофантазував. Спочатку на п’ять тисяч гривень, потім ще на п’ять, і ще…

Отямився, коли банківський застосунок показував від’ємні цифри на рахунку. Одразу ж взявся за кілька замовлень, щоб поповнити баланс, та грошей постійно катастрофічно не вистачало.

Сергій помітно схуд (бо часу на їжу майже не було, як і зайвої копійчини), змарнів (бо відсутність фізичної активності, свіжого повітря та нормального сну давалися взнаки), а очі, червоні як у кролика, безперервно вдивлялися в екран монітора.

– Синку, може ти… цей во… до нас з батьком знову приїдеш? – схвильовано говорила телефоном мама. – Трішки від свого комплютера відірвешся!

– Ма… Нема коли… Роботи непочатий край! – виправдовувався. – Замовлення за замовленням. Поки ніяк…

Брехав, як бачив. Бо не хотілося втрачати дорогоцінний час з Мар’янкою, за який вже було заплачено наперед.

“З тобою все гаразд?” – приходило раз у тиждень повідомлення від Олени. “Все ок!” – тільки й відписував без подробиць. І здався він їй? Чого хоче? Чи це вже мама перевіряє, що з ним? Бо вже й слухавку перестав брати за кілька місяців регулярних дзвінків.

“Відчепіться ви всі від мене!” – нервував щоразу. А потім ставив телефон на режим “не турбувати” і повертався до своєї Квіточки…