"Після тебе" Ч.8

– Привіт, коханий! – Мар’яна вже привітно посміхалася з екрана комп’ютера. – Як проєкт рухається?

– Проєкт? – перепитав, наморщивши лоба.

– Ну той, що ти доробляти збирався… – підказала, пильно вдивляючись йому в очі. Від цього погляду Сергію стало зовсім зле.

– А… Так… Проєкт… Здав, здав. Дякую, що спитала! – намагався вичавити з себе посмішку та здаватися невимушеним, та актор з нього був кепський.

– А сирники як? – раптом спитала Мар’яна, все ще не зводячи очей з “коханого”.

“Вона знає про сирники…” – пронеслося у голові. – “Ой, ну точно ж! Карткою розраховувався у “Пузатій хаті”! От йолоп!”

– Смачні, – мовив тихо, а потім вже голосніше: – Так запрацювався, що й забув яка година. Вирішив трішки ноги розім’яти, а за одно й пообідати. 

– Правильно! Не мори себе голодом, дурко! – сказала вже веселіше. – А то ти на себе вже не схожий. Не такого я тебе покохала!

– А якого ж? – настрій поступово покращувався. Значить, вона й не здогадується, з ким він щойно зустрічався. Цього разу пронесло…

– Такого живого, з пухкими засмаглими щічками! – продовжувала тим часом Мар’яна. – Який допомагав мені через потічок у селі переходити, рибу ловити, з тарзанки у річку стрибати і засмагати на каменях. А ще черешні у баби Маньки красти.

Остання її фраза змусила Сергієве серце битися частіше. “Чого вона раптом за бабу Маньку згадала? Таки здогадується про Олену? Чи може це я вже стаю параноїком?” – питання нагромаджувалися в його голові, намагаючись вийти на волю. Та поговорити відверто навіть з образом покійної дружини він не наважувався. Натомість почав згадувати спільне минуле, найяскравіші моменти їхнього спільного життя, весілля та навіть першу шлюбну ніч. Розмовляти завершили, коли на годиннику була друга ночі. 

Сергій все ще сидів біля комп’ютера, посміхаючись сам до себе. І навіщо йому та насмішкувата норовлива Олена, яка зовсім його не розуміє. У нього є його Мар’янка. З якою стільки всього пережито. Яку й досі кохає до безтями. Навіть її штучно згенерований образ. Для нього вона все ще жива. Все ще його.

Та плин приємних думок різко обірвався, адже екран комп’ютера раптом спалахнув холодним білим світлом. Посеред темного фону сайту “Архів Душ” з’явився напис: «Ваш пробний період завершено. Для подальшого користування сервісом необхідно активувати преміум-доступ».

– Що за чортівня? – вилаявся Сергій і почав скролити сторінку донизу.

Там, в один ряд розмістилися три прямокутні кнопки з чіткими підписами, наче це був не сайт, а банкомат:
1 день – 499 грн,
1 тиждень – 1 999 грн,
1 місяць – 4 999 грн.

А в правому нижньому кутку тихо блимав таймер зворотного відліку – 04:59… 04:58… – попереджаючи, що після завершення часу сесію буде автоматично закрито. І зв’язок із «Душею» обірветься тут і зараз…