"Алгоритм слави" Ч.5.

У день знімань кліпу йшов рясний дощ. Прибувши на місце призначення Марко, Мар’яна та Орест вискочили з автівки без парасольок і швиденько попрямували всередину. Студія розташовувалася у старому ангарі за містом та мала вайб 90-х. Всередині стояли прожектори, вентилятори та дим-машина, а навколо метушилося з десяток людей.

Молодий режисер, швиденько привітавшись, одразу ввів новоприбулих у концепцію його бачення музичного відео у стилі «неонового нуару» – суміші вуличної драми та ліричного кіберпанку. Назва пісні – «Небо без тебе» – наштовхнула всіх на ідею зобразити втрату, що стирає межу між реальністю і вигадкою. Сюжет кліпу розгортався у кількох просторових шарах:

Першим було минуле з природним світлом та насиченими кольорами. Марко — звичайний хлопець, який зустрічає дівчину. Вони танцюють під дощем серед неонового міста, сміються, знімають одне одного на старий телефон.

Далі йшло теперішнє. Герой сидить у старому ангарі, оточений уламками апаратури, екранними фрагментами минулого — відбитками того, що було. На підлозі блимають голографічні кадри з їхнього щастя. Він співає пісню, дивлячись у простір, де колись стояла вона.

Кульмінацією кліпу вирішили зробити штучну проєкцію дівчини, створеної зі світла під фінальні акорди пісні. Вона усміхається, а потім повільно розчиняється у неоні. Герой здіймає погляд догори, простягає руку, а камера підіймається вгору – назустріч дощу, що перетворюється на зорі.

У фіналі Марко стоїть на даху, сам, але спокійний. Лише один рядок звучить на фоні: “Якщо небо без тебе – то я вчуся літати сам”.

Ідея припала до душі усім присутнім і робота почалася. Режисер використав багато контрастів: мокрий бетон, проблиски синього світла, ледь тремтячий фокус на обличчі Марка – все, щоб передати біль, який перетворюється на внутрішню силу героя після втрати коханої.

Головну героїню грала модель із палаючими зеленими очима, на ім’я Аліса. Марко міг заприсягтися, що вже бачив її у якійсь рекламі, але дівчина не зізнавалася в якій саме. Між дублями вони жартували, знімали спільні сторіс, а коли в кадрі Марко мав “поглядом провести її”, оператор зупинився й засміявся: “Ну це вже не акторство. Це справжня хімія”. Марко і не сперечався. Він відчував, що дозволив би Алісі хоч зараз забрати його з собою у Задзеркалля.

За кілька тижнів після прем’єри кліпу, що вибухнув у трендах YouTube, Аліса вже ночувала у Марка вдома, пурхаючи як метелик квартирою між гітарами, дротами та напівпорожніми коробками з піцею. Вона швидко стала частиною його простору, ніби завжди там жила.

Зранку Аліса прокидалася раніше й варила каву у його старій, подряпаній турці, залишаючи на підвіконні дві чашки – одну з корицею, іншу з молоком. Потім сідала на підлогу поруч, розчісуючи своє мідне волосся пальцями й наспівуючи приспів з його пісні.

Марко любив спостерігати за нею — як вона танцює босоніж під його черговий демо-трек, створений потайки за допомогою тієї ж МУЗИ, як знімає їхні буденні моменти на телефон і одразу ж додає у сторіс з підписом: «Найкращий саундтрек до мого життя».

Іноді Аліса засинала на його плечі просто посеред ночі, поки він щось записував у блокнот, і Марко боявся поворухнутись, щоб не потривожити сну коханої. Він дивився на неї, на цифри в статистиці, на стрімкий ріст переглядів – і відчував, що його життя нарешті входить у таку довгоочікувану колію.