Наступний місяць пройшов як у тумані. Солодкому п’янкому тумані визнання. Вже в перший тиждень його Тік-токи з уривками пісні “Небо без тебе” набрало мільйони переглядів. Підлітки використовували музику для своїх відео, і пісня дійсно завірусилася. Після цього Марко ледве встигав відповідати на дзвінки. Його пошта була заповнена вщент листами про співпрацю на кшталт: “Пропонуємо контракт зі студією”, “Маємо бачення вашого наступного хіта”, “Обговорімо умови розкрутки”. Деякі продюсери навіть обіцяли «глобальний прорив» і «тур по Європі».
Але серед усього того потоку був один лист, що відрізнявся від інших. Він був коротким, без пафосу, а тому одразу ж привернув до себе увагу музиканта: “Марку, чув уривки твого треку. У тебе є неабиякий потенціал. Я працюю з незалежними артистами і хочу зробити з тобою справжній реліз. Якщо цікаво – зустрінемось. Орест Савчук.”
Це ім’я було знайоме кожному артисту-початківцю. Савчук був не з мейнстриму, але мав репутацію продюсера, який вміє відчувати тренди. Його виконавці ставали по справжньому відомими не тому, що були зірками, а тому, що мали унікальний саунд, що підкуповував своєю простотою і водночас торкався глибин душі. І якщо Орест йому написав – мабуть, такий саунд був і у Марка.
Вони зустрілися в маленькій студії біля Контрактової. Орест – невисокий, з акуратно постриженою борідкою, у навушниках, що висіли на шиї, – говорив швидко, але чітко. Не бажаючи витрачати час надаремно, він одразу ж перейшов до справи.
– Ти маєш звучання. Свіже, живе, не з тих, що штампують лейбли. Але якщо хочеш злетіти – треба структура, стратегія. І, звісно, ресурси. А вони у мене є. У тебе є час подумати, але недовго.
Та що там було думати? Хіба Марко у своїх найсміливіших фантазіях міг уявити, що з ним все станеться так швидко? І хто він такий, щоб відкладати свій такий довгоочікуваний успіх? Але задля годиться він таки сказав, що хоче все обдумати.
Вони підписали контракт уже через два дні… І почалося справжнє шаленство.
Ранки – репетиції, обіди – запис, ночі — TikTok-и, лайви, реакції фанів. Його ніхто не знав, але багато хто встиг полюбити. І сингл “Небо без тебе”, що через тиждень дропнули на усі стримінгові майданчики, одразу залетів у топи українських чартів.
Марком почали цікавитися журналісти музичних ЗМІ, Ютубери знімали ролики про нову загадкову постать у шоубізнесі, а Макс Нагорняк у своїй “Безодні Music” всіляко вихваляв нове та якісне звучання неординарного нового артиста.
– Нам не вистачає лише кліпу! – говорив скоромовкою Орест, паралельно домовляючись телефоном про інтерв’ю свого протеже на головних каналах країни. – Ось номер мого знайомого режисера, – простягнув Маркові красиву візитівку з контактними даними. – Телефонуй, кажи, що від мене і домовляйтеся про дату. Алло… Так, так, я слухаю… – і він знову перемкнувся на свого телефонного співбесідника.
Марко не встигав за цим шаленим темпом свого просування, але намагався з усіх сил вскочити у цей швидкісний потяг під назвою “Шоубізнес”. З роботи він звільнився ще на початку своєї нечуваної популярності. Орест зняв йому хорошу двокімнатну квартиру у новобудові на “Осокорках” і дав гроші на новий одяг, приставивши до музиканта власного помічника – молоденьку та енергійну шатенку Мар’яну, щоб підібрати необхідний стиль. Марко ніколи особливо не заморочувався своєю зовнішністю, по магазинах ходив дуже рідко і мав одну перевірену часом пару потертих джинсів. Та Мар’яна й чути не хотіла нічого про “старі лахи” хлопця, які “не викликають дискомфорту”. Вона підібрала йому зовсім інший гардероб, який просто кричав: “Марко, рок-зірка”.
Тепер у шафі його нової квартири одна за одною з’являлися речі, які визначали його майбутній стиль. Шкіряні штани з тонким блиском, які підкреслювали його стрункість. Футболки з рваними краями та принтами у стилі ретро-глем. Біла майка з відкритими плечима – “для лайвів у спеку, коли треба показати тату і трохи шаленства”, за словами Мар’яни. Про те, що татуювань у Марка поки не було, помічниця не переживала, вже бронюючи зустріч зі своїм знайомим майстром.
Для публічних подій дівчина підібрала майбутній зірці вкорочене пальто зі штучної шкіри, ледь потерте на рукавах, і довгий ланцюг з масивним кулоном у вигляді ключа від гітари — символ нового етапу.
Не забула дівчина і про аксесуари: браслети зі срібла, кілька перснів, темні окуляри, які Марко спочатку соромився вдягати, а потім не знімав навіть у приміщенні.
– Це не просто речі, – пояснювала Мар’яна, ретельно застібаючи ґудзики на його сорочці. – Це історія, яку ти розповідаєш без слів. Глядач має відчути тебе ще до того, як почує першу ноту.
Марко стояв перед дзеркалом і не впізнавав себе. Новий одяг, нова зачіска, новий імідж. Замість втомленого вуличного музиканта на нього дивився хтось інший – упевнений, трохи зухвалий, мов з обкладинки глянцю.
– Ну що, – підморгнула Мар’яна, – тепер ти виглядаєш так, ніби вже переміг усіх. Залишилося тільки повірити в це.
#3820 в Любовні романи
#73 в Любовна фантастика
#374 в Детектив/Трилер
штучний інтелект, драма_зрада_заборонені почуття, недалеке майбутнє
Відредаговано: 17.11.2025