"Алгоритм слави" Ч.3.

В той же вечір Марко вирішив викласти шматочок нової пісні до себе в сторіс. А ще наважився таки створити акаунт в ТікТок, якого, чесно кажучи, не дуже розумів, вважаючи себе вище цієї платформи безглуздих танців і челенджів. Але ж недарма багато знайомих з музичної тусовки радили йому зробити це вже дуже давно? Бо там “пісні залітають”. Бо можеш набирати перегляди від випадкових людей за допомогою алгоритму. Бо лише там “вірусяться” справжні хіти. 

Марко довго сидів над телефоном, ведучи сам з собою внутрішній діалог, а потім таки відкрив додаток та зареєстрував новий акаунт: @m_lev_music. Фото профілю – чорно-біле, з гітарою на плечі. Біо коротке: “Живу музикою. А музика – мною.”

Потім він відкрив програму з монтажу і завантажив туди трек під назвою «Небо без тебе», створений спільно з YourMuse.AI. Там він обережно нарізав пісню на три короткі фрагменти – по 20 секунд кожен. Першим був вибуховий приспів, який змушував серце битися швидше. Другим став чуттєвий куплет, якому Муза надала ніжної глибини. А третім був фінал з неймовірним інструменталом.

Для кожного кліпу Марко зробив просту, але атмосферну візуалізацію: темний фон неба та яскраві зірки, що пульсували в такт музиці. Підпис під першим відео був короткий:

“Якщо відчуваєш – залишай ❤️”

Хлопець натиснув “Опублікувати”, і миттєво відчув спалах адреналіну, що змусив його посміхнутися.

– Ну, поїхали, – пробурмотів він.

З півгодини Марко дивився на екран, спостерігаючи, як біля відео з’являється лічильник переглядів – “1”, далі “3”, “7”. А потім, виснажений насиченим днем, клацнув блокування на телефоні, підключив його на зарядку біля ліжка й, нарешті, дозволив собі розслабитися.

Марко заснув, навіть не здогадуючись, що поки він бачив перші сни, десь у цифрових глибинах алгоритми вже почали працювати – аналізувати, розпізнавати емоції, перераховувати ймовірності, підбирати аудиторію.

Музикант прокинувся від тихого звуку сповіщення, що спалахнуло просто біля подушки. Сліпуче світло екрана різонуло очі. Він розблокував телефон і завмер. “Ваші відео набирають популярність. +10 000 переглядів.”

– Та ну… – промимрив він, примружуючись. – Це якийсь глюк.

Відкрив TikTok. Перше відео – 12 400 переглядів. Друге – 37 000.  Третє… 68 000 і понад дві тисячі лайків. Марко повільно сів на ліжку, все ще не вірячи власним очам. Тисячі переглядів. Та у нього більше ста ніколи й не було. І то від друзів, які хотіли підтримати хлопця підбадьорливими коментарями. 

– Точно, коментарі! – мовив він, тремтячими пальцями прогортаючи до цього розділу під відео. – А ну, що ж там пишуть?

Перед його очима почали плисти схвальні відгуки від незнайомих людей: “Хто цей чувак? Голос – до мурах”. “Слухаю на репіті вже годину.” “Це ШІ чи справжній спів?” “Відео випадково з’явилось у рекомендаціях – і тепер я твій фанат!”

Марко, важко дихаючи від такої навали позитивних відгуків, вирішив перейти до наступної соцмережі, а тому натиснув на свій профіль в Instagram. Там кількість підписників підскочила з двох сотень до 3 872. У директі блищали повідомлення від незнайомців: “Чи можна купити трек?”, “Ти працюєш з продюсером?”, “Де знайти повну версію?”

– Ніфіга собі… – прошепотів Марко. – Залетіло! Пісня залетіла!

Та радіти такому першому успіху часу не було – через годину починалася його зміна в кафе, а його бос – Остап Андрійович – запізнень не толерував. Тож Марко побіг до ванної, змив під душем залишки сну, нашвидкуруч закинув у себе пару ложок пластівців з молоком, схопив рюкзак – і вискочив з квартири. Ноги самі несли його на зупинку. Повітря було свіже, вулиці ще сонні, а в голові пульсував один і той самий рядок з приспіву: “Я лечу крізь небо без тебе…”

У маршрутці він ледве втиснувся між двох школярів і жінки з великою базарною сумкою. Телефон у кишені вібрував без упину – нові вподобайки, нові підписники.

І тут він почув тихий, приглушений крізь навушники звук знайомого ритму. Перед ним сиділа дівчина у світлій куртці та дивилася в телефон – а на екрані миготіли ті самі зорі з його відео. Марко остовпів. Це була ЙОГО пісня. Його і його Музи. Він роззирнувся – і зрозумів, що дехто в маршрутці також дивиться TikTok, і з кількох телефонів доносилися уривки тієї самої мелодії.

Вперше за довгі роки Марко відчув, що весь цей шлях – нескінченні переходи, холодні ночі, поодинокі аплодисменти – нарешті починає мати сенс. “Так ось що таке слава…” – промайнула в голові думка. Однак, музикант навіть і не здогадувався, що справжня слава ще чекала його попереду.