"Алгоритм слави" Ч.1.

Вечірній Київ ніколи не зупинявся. Розмиті вогні вітрин, блиск неону на калюжах після дощу, рвані акорди з дешевої гітари, що лунали у переході – у цій атмосфері проходили вечори Марка Левченка, якого у вузькій музичній тусовці знали як M-LEV. Виступав Марко де доведеться, адже запрошувати його кудись не поспішали. Підписників в Інстаграмі було близько двохсот – крапля в морі. А уривки авторських пісень у Тік-тоці не набирали й тисячі переглядів. 

Мабуть, хтось менш упертий вже давно почав би шукати якусь іншу мрію. Та не Марко. Той марив сценою ледь не з пелюшок, коли боровся з татом за увагу мами своїм голосним криком.

Коли навчився ходити, тягнувся до пульта, що лежав на тумбочці та вмикав MTV. Під запальні хіти починав хитатися у такт і виконував свої перші па. Ще й мугикав собі під носа знайомі мелодії. Ставши старшим, співав не гірше іноземних дядь і тьоть з телевізора, влаштовуючи батькам імпровізовані концерти. 

У десять років зрештою виторгував у них першу акустичну гітару. Бринькав цілими днями, діючи татові на нерви, поки той не записав його у музичну школу. Так почався довгий шлях Марка до слави. Перший створений гаражний гурт у п’ятнадцять, перші кавери та виступи у школі, перше невдале кохання та перша успішна пісня, яка змусила серця однокласниць битися частіше. 

А потім випуск, розпуск гурту у зв’язку зі вступом його учасників до університету. Марко теж вступив. На економічний. Бо батьки не бачили синове світле майбутнє у шоубізнесовій індустрії. Та диплом після закінчення закинувся на одну з полиць, а хлопець вирішив, що таки крокуватиме до своєї мрії. З’їхав від батьків, влаштувався офіціантом у забігайлівку, а вечорами почав з’являтися у переходах столиці, випробовуючи на випадкових перехожих свій репертуар. Та особливого ентузіазму в їхніх очах не бачив. 

Ось і сьогодні Марко закінчив грати одну зі своїх пісень та важко зітхнув. У гітарному кейсі лежало гривень тридцять, а мотивація розсіювалася з кожною новою зіграною мелодією. 

– Потрібно повертатися додому, – сказав сам до себе, ховаючи гітару й рухаючись до сходів. Вийшовши надвір, він почимчикував до своєї станції метро і тут його увагу привернуло кілька флаєрів, що лежали просто на асфальті. На них була реклама нового додатка під назвою “YourMuse.AI”. Програма, що аналізує музику, редагує вокал, підбирає аранжування й навіть «передбачає» комерційний потенціал треку. Для когось можливо іграшка. Але не для Марка. Адже кожен рядок на папірці здавався йому особистим зверненням: «Розкрий потенціал своєї музики з YourMuse.AI», «Стань почутим!» 

– Ну що ж? Чому б не скористатися цим знаком долі? – мовив сам до себе хлопець, і піднявши брудний флаєр з асфальту, почимчикував додому.