ШІсть відтінків алгоритму
"Моя жахлива робоняня". Епілог
– Коханий, відчини двері! – почулося з ванної кімнати. – Це, мабуть, моя посилка прийшла!
– А ти не можеш відчинити, Настуню? – Артур був явно роздратованим, хоч і намагався приховати це, ніжно звертаючись до своєї дружини. – Я тиждень як з лікарні виписався. Поберегла б мене!
– Не можу, я в душі! – крикнула та.
– І взагалі, що це тобі знову за посилки приходять? – пробурмотів Артур, підводячись з крісла.
– Це сукні, які я замовила до нашої поїздки!
– Нащо тобі на Мальдівах ті сукні, Настуню? – Все одно в купальнику там більшість часу проводитимеш!
– А в ресторани я теж напівгола ходитиму?
У двері знову постукали.
– Я ж дзвінок нібито полагодив… – сказав задумливо, йдучи до входу. – От тобі й “розумний дім”!
– Отож-бо, що “нібито”, – обурилася Настя, а потім під ніс собі пробурмотіла: – Головне, щоб чоловік був “розумним”...
– Що ти там бурмочеш?
– Та відчиняй уже!
– Тебе забув спитати, – огризнувся Артур, підійшовши до вхідних дверей. Він взявся за ручку, але щось змусило його поглянути у вічко. Його серце в ту ж мить ледь не зупинилося. Адже замість посильного з “Нової пошти” на чоловіка дивилися два блакитних ока, що світилися у темряві…
#3751 в Любовні романи
#74 в Любовна фантастика
#373 в Детектив/Трилер
штучний інтелект, драма_зрада_заборонені почуття, недалеке майбутнє
Відредаговано: 17.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
