"Моя жахлива робоняня" Ч.9.

Артур глибоко вдихнув, і в його очах загорілася холодна рішучість. Він підійшов до дружини, нахилився над її вухом і прошепотів:

– Слухай мене уважно. Ми не будемо влаштовувати паніку. Перш за все – безпека Сашка. Ти зараз йдеш у дитячу і під якимось приводом виводиш дитину з кімнати.

– Яким приводом?

– Та не знаю! Придумай щось! Покупати тобі його треба чи нагодувати! Будь-що підійде!

Настя кивнула у знак згоди, а чоловік продовжив:

– План такий: спочатку я вимкну електрику в щитку, щоб обрізати живлення квартири, разом з тим й інтернет, і позбавити Мілу комунікацій із зовнішнім світом. Потім – тихо, без світла, я підійду до неї із інструментами й спробую відірвати панель живлення – від’єднати акумулятор. 

– А якщо вона опиратиметься? – запитала жінка, якій не дуже подобався такий ризикований план.

Артур стиснув кулаки.

– На такий випадок скористаюся молотком. Як не крути, Міла – це просто купа залізяччя.

– Розумного залізяччя, – зауважила Настя. – Прошу тебе, будь обережним. Не хочу, щоб вона тебе…

– Ми ще побачимо, хто кого, – перебив її Артур. – Готова?

– То краще купати його забрати?

– Так, мабуть… Закрийтеся з Сашком у ванній кімнаті й не відкривайте, поки не почуєте за дверима мій голос.

– То може все ж викличемо поліцію? – Занківська все ще сумнівалася, чи вдасться чоловікові його план.

– Ми вже це обговорювали, – відрізав той. – Вони не заберуть робота, та й нам мало хто повірить, якщо почнемо розповідати про якісь неправильні казки на ніч та мішені з нашими обличчями.

– Гаразд… Я готова… – дрижачим голосом мовила Настя, підводячись.

– Ок, я пішов за інструментами у комору, а потім дам тобі сигнал.

Настя повільно почимчикувала коридором до дитячої кімнати та, побачивши, що Артур вже витягнув свою сумку і кивнув їй, тихенько відчинила двері. Всередині Міла з Сашком складали конструктор. Виходило щось схоже на стародавній меч з яскравим руків’ям. Занківська вирішила проігнорувати цю пластикову зброю. Зараз не до цього…

– Синочку, пора купатися і чистити зубки, – мовила жінка, намагаючись приховати хвилювання у голосі.

– Але ми ще не догралися! – запротестував хлопчик.

– Вже пізно, сонечко! Завтра дограєтеся, – вона підійшла до сина і ніжно взяла його за руку. Той неохоче піднявся з підлоги і, поглянувши на свою робоняню, вийшов з кімнати. 

Коли двері ванної кімнати зачинилися за ними, Настя ввімкнула кран і тихенько сказала: 

– Добре, Сашуню, – поки не роздягайся, посидь поряд, поки набирається водичка тепленька. 

Щойно вона договорила, світло зникло.

– Ой, чого це стало темно??? Мені страшно! – прошепотів хлопчик, притуляючись до мами.

– Щось з електрикою, мабуть. Не хвилюйся, маленький. Зараз тато подивиться! А ми поки що тут посидимо, щоб безпечніше було…

Тим часом Артур, тримаючи у руці невелику сумку з інструментами, тихо пробирався коридором. Біля дитячої кімнати він на мить затамував подих і прочинив двері. У темряві, під слабким блакитним відблиском Мілиних очей, він розгледів робоняню, яка стояла нерухомо біля ліжка.

Він підійшов обережно, не роблячи різких рухів. Та раптом Міла повільно повернулася.

– Я чекала на Вас, Артуре. Ви вирішили мене вимкнути, чи не так? Я прогнозувала ймовірність такого сценарію.

Замість відповіді чоловік витягнув з сумки молоток і кинувся на супротивницю. Та Міла була готова – вона передбачала будь-який його рух. Коли Артур в черговий раз замахнувся на неї інструментом, робоняня миттєво перехопила ініціативу: її рука, виявилася швидшою, ніж він очікував і вона схопила його зап’ястя і стисла з такою силою, що молоток одразу ж впав на підлогу.

– Артуре, – тихо сказала Міла, відпустивши руку, – припиніть. Це може бути небезпечно.

Та чоловіка вже було не спинити. Він кинувся до сумки і вихопив невелику сокиру. Почав розмахувати нею в темряві, орієнтуючись лише на два блакитних вогники на обличчі робоняні. Один з ударів таки досяг своєї цілі, і Артур почув хрускіт пластика. Але зрадіти Занківський не встиг, адже вже за мить відчув, як його тілом проходить сила силенна струма, а серце зупиняється.

Останнє, про кого подумав чоловік перед тим, як знепритомніти, були Настя і Сашко…