"Ctrl+C, Ctrl+Книга" Ч.8

“Що робити? Що робити?” – стукало у скронях. – “Погодитися? Але ж у нього сім’я, діточки… Відмовитися? Але ж це ВІН. Той, кого забути не сила…”

Внутрішній монолог Каті міг би продовжуватися ще дуже довго, якби не зухвала Муська, яка знову проходжувалася столом, а потім і зовсім вмостила свою пухнасту дупу на клавіатуру. На екрані висвітився чат з віртуальним помічником.

– Точно, спитаю у штучного інтелекту, що мені робити! – скрикнула дівчина і сіла за комп’ютер. Тремтячими руками вона швидко ввела у стрічці запиту: “Мені написав чоловік, якого я кохала у школі й кличе мене зустрітися. У нього родина, дружина і двоє дітей. Як вважаєш, мені слід погодитися на зустріч?”

Чат одразу ж видав їй відповідь: “Те, що він написав, може викликати у тебе хвилю емоцій — і ностальгію, і цікавість, і сум’яття. Але варто спокійно зважити ситуацію.” 

Далі йшов цілий список речей, які Каті потрібно було розглянути перш ніж погоджуватися на зустріч з Гришком: “У нього є сім’я. Це означає, що будь-яка зустріч може мати наслідки не лише для тебе, а й для його дружини й дітей. Важливо зрозуміти, чого він шукає у цій зустрічі: дружнього спілкування, підтримки, чи щось більше. Запитай себе: чого хочеш саме ти? Якщо зустріч може відкрити старі рани або втягнути у складну ситуацію, можливо, варто зупинитися.” 

– А якщо серце каже, що треба йти? – з надією подивилася у монітор Катя.

– Якщо все ж хочеться побачитись, – висвітилося у чаті, – можна чітко окреслити межі — наприклад, зустріч у відкритому просторі, з прозорим наміром просто поговорити як старі знайомі. Тут важливо діяти так, щоб ти не шкодувала і щоб це не зашкодило ні тобі, ні іншим. 

А далі помічник запитав:

– Хочеш, я допоможу тобі скласти кілька запитань, які варто задати йому перед зустріччю, аби зрозуміти його справжні мотиви?

– Так, будь ласка, – настрочила Катя і відповідь не забарилася.

– Ось кілька запитань, які ти можеш поставити йому перед зустріччю – у переписці чи в розмові. 

Дівчина одразу ж набрала перше питання в СМС Гришкові: “Навіщо ти хочеш зустрітися?” Палець тремтів, коли Катя натискала кнопку “Надіслати”. В ту ж мить її накрило хвилею сумнівів: а може, краще було одразу погодитися? Чи, навпаки, взагалі не відповідати?

Телефон завібрував майже миттєво. Гришко відповів: “Хочу поговорити. У мене до тебе важлива розмова. Нічого поганого, навпаки.” А ще прикріпив смайлик, що підморгував їй.

Катя перечитала ще раз. І ще. І так десять разів. 

– Нічого поганого! – пробурмотіла вона, нервово гризучи ніготь. – Так це ж що завгодно може бути! Від банального “позич гроші, ти ж у нас тепер зірка” до “Сонечко, я розлучаюся з Танькою, дай шанс”. Ось нащо мені все це зараз? Я ж нормальне життя лише почала налагоджувати!

Муська, ніби відчувши сум’яття своєї власниці, поклала м’яку лапку на “мишку” й відкрила випадкове вікно з мемом, де величезний кіт дивився в екран з підписом: “Ти знаєш, що робити”.

– Ну ти у мене справжня гуру! Психологиня з великої літери “П”! – іронічно зауважила Катя і набрала нове повідомлення: “Чи знає твоя дружина, що ти мені пишеш?”

Телефон довго мовчав. Катя вже встигла тричі пожалкувати про відправлене повідомлення.

– От дурепа! І тягнуло мене таке запитати! Може ну його все це? Забути, стерти і заблокувати цього клятого Гришка назавжди”? – поглянула запитально на Муську. Аж тут екран телефону знову засвітився. “Не хвилюйся. У нас зараз… складна ситуація. Я просто хочу поговорити. Нічого поганого. Повір.”

– Складна ситуація, – передражнила Катя. –Цікаво, а Танька про це здогадується??? Щось мені так не здавалося під час останньої з нею зустрічі. А ти, зухвала мордо, що цього разу наклацаєш мені?

Замість відповіді Муська поглянула на неї таким байдужим поглядом, що Каті аж соромно стало за себе і власні думки. В очах кицьки вона прочитала лише одне: “Кого ти тут дуриш? Ти ж все одно підеш!”

– Ти на чиєму боці взагалі, а? – прищурилася господиня. – Хоча… знаю я тебе, маніпуляторко пухнаста. Катя набрала наступне повідомлення: “Добре. Але лише в публічному місці. Я кави хочу, а не скандалу. Де зустрінемось?”

Гришко довго не відповідав. Катя вже почала нервово гризти ручку (Муська в цей час із задоволенням гризла кабель від зарядки), аж тут прийшло повідомлення: “Зустрінемось у «Літературній кав’ярні». Через дві години буде зручно?”

“Літературна кав’ярня” була одним із найулюбленіших місць молодої письменниці. І не дивно. Там перепліталися два її улюблених заняття – читання книг та смакування кави у порцеляновому горнятку. Запах старих сторінок та аромат арабіки – що може бути краще за це?

– Ну що скажеш, муркологине, погоджуватися мені на цю аферу?

Муська, наче відчуваючи всю драматичність моменту, підвелася зі столу, потягнулася усім своїм пухнастим тільцем і пильно подивилася в очі своїй співбесідниці, ніби сказала: “Йди вже, дурненька, бо не витримаю цього серіалу у реальному часі.”