"Ctrl+C, Ctrl+Книга" Ч.6

– Ви така молода авторка, а вже маєте бестселер. Які відчуття? – блогерка невинно кліпала своїми оченятами, та так, що її наклеєні вії ледь трималися і щосекунди могли відвалитися. (На потіху Каті, будемо відверті).

Вірі Перченко не сиділося на її м’якенькому кріслі й вона час від часу змінювала пози, залишаючись при цьому у вигідному світлі прожектора, спрямованого на імпровізовану вітальню, хоча насправді це був знімальний майданчик у гаражі її приватного будинку за містом.

– Чесно кажучи, я й досі не вірю, що комусь моя писанина справді зайшла, – відповіла Катя, примружуючись від неонового світла вивіски “Плітки з Перчинкою” – модного аксесуара майже усіх сучасних ютуберів. – Я ж писала більше для себе, ну й для бабці Мотрі, щоб вона мала чим сусідкам очі муляти. А тут – бестселер, а потім понеслося…

– І що ж понеслося? – награно запитала “перчинка”, вдаючи справжню цікавість. Катя це одразу ж вловила.

– Та ось, наприклад, це інтерв’ю, світло прожектора, ваші вії… – вона таки не втрималася від саркастичного зауваження.

– Що-що? – насторожилася блогерка, враз відчувши, як одна вія небезпечно захиталася. – Ви про що?

– Та я… про те, – вирішила таки змінити небезпечну тему Катерина, – що звикнути до надмірної уваги, коли все життя була в тіні, не так вже й просто!

– То Ви у шкільні роки, можна сказати, були “сірою мишкою”?

– Можна і так сказати, – усміхнулася Катя. – Хоча швидше “мишкою в рожевій сукні”. Їй одразу згадався епізод випускного і в очах на якусь мить промайнув смуток.

– О, як поетично! – засяяла Віра, не вловивши цієї зміни настрою, й одразу ж повторила фразу в камеру, намагаючись зробити вигляд, що то вона вигадала. – “Мишка в рожевій сукні”… Це ж готовий заголовок для якогось вірусного відео!

– Ага, – кивнула Катя. – А підзаголовок можна додати: “яка так бажала потрапити у мишоловку”.

– Які метафори! – Віра театрально приклала руку до грудей. – Скажіть, ви завжди так образно мислили?

– Завжди, – підтвердила Катя. – Особливо, коли дивилася на наших шкільних “зірок”. – Їй одразу ж спала на думку “бестія”. – Вони ж блищали так, що аж сліпило. Тільки от від того сяйва частіше боліли очі.

– І Ви їм заздрили? Хотіли б теж бути шкільною зіркою? – підкинула Віра, ледь помітно перевіряючи, чи не зсунулася вія.

– Та ні, – знизала плечима Катя, а в думках пронеслося: “Хіба що для Гришка”. – Я людина незаздрісна, та й виділятися не особливо люблю.

– Це помітно з Вашого гардероба, – зауважила блогерка, намагаючись хоч якось “підперчити” співбесідницю, викликати її на емоцію. Не для себе. Заради контенту!

– О, Ви теж помітили? – миттєво відреагувала Катя зі своєю вбивчою іронією. – Це спеціальна колекція “Сіра мишка від Couture”. Лімітований випуск, лише для тих, хто вміє сидіти тихенько й не випендрюватися. А потім тисячними тиражами книги продавати.

Віра зависла на секунду, не знаючи, чи то жарт, чи треба удавати, що розуміє. І все ж видала натягнуту посмішку. А Катя продовжила, не давши їй оговтатися:

– Насправді, мій гардероб – це тактична зброя. Сірий кардиган у поєднанні з чорними джинсами робить мене невидимою для сусідів, які вічно розпитують “А коли вже книжка про любов, а не оті ваші жахіття?”

– Ага-а… – протягнула блогерка, удаючи, що все схопила. – Але зараз ви вже відома авторка! Чи не думаєте над новим іміджем – щось яскравіше, епатажніше?

– Думаю, – серйозно кивнула Катя. – Куплю собі рожевий халат з каченятами і буду в ньому ходити на презентації. Це ж буде справжня сенсація, чи не так?

Віра нервово засміялася, а режисер за камерою показав їй “палець вгору” – мовляв, контент пішов!

– Або щось таке яскравеньке підкуплю собі, ну ось як ваша сукня в блискітках, – Катерину вже було не спинити. – Така мила, і байдуже, що коротка! Чоловіки, впевнена, від таких відвертих точно у захваті. Думаю, навіть моя бабця Мотря скаже: “Ну шош, хош і куца шукенка, зате може хош якогощь хлопчя підцепиш!” – продекламувала вона голосом прабабусі.

Блогерка приснула зі сміху від такого яскравого образу, однак, одразу ж змінилася в обличчі, щоб не псувати свого екранного образу. Та камера вже безжально зловила кожну зморшку від її усмішки.

– О-о-о, яка колоритна у вас бабця! – спромоглася нарешті вимовити Віра, поправляючи зачіску. – Вона, мабуть, завжди знала, як підтримати?

– Авжеж! – Катя аж розправила плечі. – Моя люба прабабуся Мотря – це вам не якась там “пліткарка на лавочці біля під’їзду”. Це стратег, психолог і генерал домашнього фронту в одній особі! Завжди скаже в очі все, що думає.

– О, то це Ваша головна критикиня? – захоплено підхопила блогерка.

– Головна і безжальна, – зітхнула Катя. – Є ще правда Муська. То ще той критик.

– Муська? Це хто? – поцікавилася “перчинка”.

– Живе з нами одне боже створіння. Хоча іноді її божественність викликає неабиякий сумнів… – поділилася з нею співбесідниця. – Тож у мене, можна сказати, є кому контролювати всі аспекти мого життя.

– Дуже цікаво! – щиро мовила Віра і сама здивувалася тому, що ледь не вперше за свою блогерську кар’єру казала правду. – А як щодо чоловічої половини Вашої родини?