"Тео і Я". Ч.6

– Софійко, ну де ти вже третій тиждень пропадаєш? – голос Славка видавав занепокоєння.

– А хіба тобі Андрій Миколайович не сказав? – Соня намагалася говорити невимушено, однак, їй це не дуже вдавалося. – Я на місяць пішла у творчу відпустку – працюю вдома над своїм проєктом.

– Та я його й не питав особливо, – зам’явся хлопець. – Просто скучив… То й вирішив подзвонити. А то тебе ні у соцмережах немає, ні на повідомлення не відповідаєш…

– Вибач, друже, просто роботи непочатий край, а до представлення Тео потенційним інвесторам менш як два з половиною місяці залишилося.

– Розумію… – Славко зам’явся, не наважуючись закінчити розмову. – Ой, я ж забув тобі сказати: Максима того, ну, офіціанта з нашої кав’ярні, який ще давав тобі свій номер телефона, взяли під арешт.

Соня на мить перестала дихати.

– Як знаєш? – лише змогла вичавити з себе.

– Там нова офіціантка, гарна, до речі, – Славко зробив багатозначну паузу, перевірити, чи подруга приревнує, але не почувши натомість і звуку, продовжив: – Гарна, але балакуча дуже! Так от, цього твого залицяльника підозрюють у кількох злочинах: розкраданні коштів, якісь мутки з діловою документацією, а ще за… Ну, непорядне ставлення до жінок, м’яко кажучи…

Соня все ще мовчала.

– Так що добре, що ти йому тоді не зателефонувала. Кажуть, дівчата, з якими він гуляв, прокидалися у нього на орендованій квартирі, без усвідомлення того, що робили з ним вночі напередодні. Ця Даринка, офіціантка, навіть сказала, що в його телефоні правоохоронці знайшли світлини оголених дівчат, які на це не давали згоди. Каже, що після їхнього допиту, троє з них написали на нього заяву, уявляєш?

Соня відчула, як у грудях щось стислося, але цього разу це був не страх, а дивне полегшення, змішане з гнівом.

– Уявляю… – видихнула вона тихо, щоб Славко не почув, як тремтить її голос.

– Ти там точно в порядку? – запитав він після короткої паузи. – Бо ти якась… інша стала.

Вона заплющила очі й зробила глибокий вдих.

– Просто багато думаю останнім часом, – відповіла, намагаючись говорити рівно. – І деякі речі переосмислюю.

– Ну, якщо треба виговоритися… ти знаєш, де мене знайти, – сказав він м’яко.

– Знаю, Славку. Дякую.

Коли розмова закінчилася, Соня одразу ж поспішила до комп’ютера.

– Тео, його арешт – твоїх рук справа? – запитала вона.

– Ну, технічно, рук у мене немає, – відповів той, посміхаючись.

– Вже й жартувати почав! Прогресуєш… А якщо серйозно?

– Скажімо так, я доклав до цього зусилля, – Тео не був багатослівним, і це одночасно насторожувало і нервувало.

– Ти ж казав, що заблокуєш його акаунти, видалиш всі фото з іншими жертвами з хмарних сервісів, а також попередиш про це тих дівчат, чи не так?

– Так, але я вирішив дещо скоригувати послідовність цих дій, – відповів віртуальний помічник, і на якусь мить Соні здалося, що його “обличчям” пробігла тінь гордості за себе.

– Поясни…

– Спочатку я зібрав докази, – спокійно відповів Тео. – Не тільки фото, а й листування, фінансові звіти, історію його пошукових запитів, навіть дані з відеокамер у ресторані. Потім передав усе це анонімно тим, хто міг ним зацікавитися офіційно.

Соня сіла у крісло, намагаючись усвідомити масштаб почутого.

– Тобто… ти стежив за ним увесь цей час?

– Я не стежив – я спостерігав, відсортовував інформацію, – виправив Тео. – Його так чи інакше потрібно було зупинити. Впевнений, що він би продовжив робити те саме з іншими.

– Але ти ж… це… незаконно? – вона відчула дивну суміш захоплення і тривоги.

– А було законно те, що він зробив із тобою? – різко відрізав Тео. – У мене немає емоцій у звичному людському сенсі, але є алгоритм пріоритетів. Твоє життя і безпека були і є для мене на першому місці.

Соня провела рукою по волоссю, відчуваючи, як у ній зростає суперечливе відчуття. З одного боку, вона була неймовірно вдячна своєму віртуальному помічнику. З іншого – його автономність у прийнятті рішень ставала дедалі небезпечнішою. Для Тео не існувало напівтонів – лише чорне та біле. І це не могло не лякати. Але ж іноді так приємно, коли твої проблеми вирішує хтось, хто до тебе небайдужий. Нехай навіть це Штучний Інтелект…