Шість

1. Казка прийшла

Ось і моя зупинка. Осінь. Гарна пора. Мені особисто подобається. Так красиво навколо! У ці вересневі дні природа перетворюється на казку.

Так приємно йти цими вулицями. Дивитися, як тихесенько літо переходить в осінні дні.

Гарно кохати та бути коханим. Ці дні — для щастя. Взагалі-то, все життя — для щастя. Але ця пора особлива.

Хтось каже... Хтось голосно мовить: «Ні-ні, то весна — час для кохання!» Що ж, кожному своє, кожному своє.

Але як на мене, середина та кінець вересня — найкращий час для зізнань і кохання.

Усе таке красиве. Усе таке казкове. Осінь.

Найперша її сторінка. Відкривай сміливо очі! Казка прийшла. Казка прийшла!

На мене чекають. Я ж бачив, як учора сяяли світлом її карі очі. Бачив. Усе я там бачив: і ніжність, і тепло, і кохання.

Вона така неймовірна. Така! Немає слів. Ні, слова у мене є. Та чи треба казати їх вголос?

Але вона справді чудова! Фігура — вогонь! Обличчя — гарне. Усе мені вній подобається. І до того ж вона дуже розумна дівчина.

Але є одне «але». Це її вік.

Так. Моїй Олесі лише п'ятнадцять, а мені — цілих двадцять один. І, як на мене, це дуже велика різниця. Подумає ще хтось: «От зв'язався з малою. Чи хіба немає дорослих дівчат?»

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше