[ЕКРАН ЧОРНИЙ. У правому верхньому кутку блимає червона цятка: REC]
(ЗВУК): Шуууууух! Вжуууух! (Гучний свист вітру, що забиває мікрофон).
(ЗВУК): Клац-клац. (Хтось нетерпляче стукає нігтем по об'єктиву).
[ЗОБРАЖЕННЯ З'ЯВЛЯЄТЬСЯ РІЗКО]
Камера тремтить, наче її тримають під час землетрусу. Ми бачимо надвеликий план шолома, в якому відображається дорога, що тікає за горизонт, і шматочок синього неба.
Рука в чорній шкіряній рукавичці з обрізаними пальцями знімає шолом.
У кадрі з’являється обличчя Клари.
Вона змінилася. Вона засмагла до кольору бронзи. Її сиве волосся розкуйовджене вітром і стирчить у різні боки, як у божевільного вченого або Ейнштейна на канікулах, але виглядає це неймовірно стильно. На носі — дзеркальні окуляри-авіатори.
КЛАРА (кричить, перекрикуючи вітер):
— Працює? Ага! Бачу червону цятку! Привіт, мої маленькі гострі перчики! З вами знову канал «Iron Clara», і сьогодні ми... ні, ми не на кухні! Сьогодні моя кухня там, де я вирішу зупинитися!
[МОНТАЖНА СКЛЕЙКА. Камера від'їжджає назад і стабілізується]
Тепер ми бачимо Клару в повний зріст. Вона стоїть на узбіччі гірської дороги-серпантину. За її спиною — запаморочлива прірва, зелені долини і орел, що велично пролітає повз, справжній, не спецефект.
Поруч із нею стоїть Він. Величезний, блискучий, хромований мотоцикл-чопер. Він виглядає як космічний корабель, схрещений із шкіряним диваном. На його бензобаку аерографією намальовано логотип: чорний кіт у темних окулярах, що перекушує блискавку.
КЛАРА:
— Дехто з вас у коментарях питав: «Кларо, куди подівся рецепт пирога з ревенем? Ми чекаємо!».
Вона сміється, і цей сміх відлунює в горах.
— Забудьте про ревінь, любі! Ревень — це для тих, хто сидить на місці. А ми з моїм красунчиком... — вона ніжно ляскає мотоцикл по сидінню... — його звати «Звір», до речі... ми рухаємося!
Вона підходить до двигуна мотоцикла. Він масивний, гарячий і потріскує від жару після довгої дороги.
КЛАРА:
— Сьогодні у нас сніданок чемпіонів. «Яєчня по-байкерськи». Ніякого газу. Ніякої електрики. Тільки чиста кінетична енергія і 95-й бензин!
Вона дістає з шкіряного кофра, сумки на мотоциклі, два яйця, шматок бекону і... свою улюблену чавунну сковорідку, ту саму, концертну, з подряпиною «М».
КЛАРА:
— Ми проїхали триста кілометрів без зупинки. Двигун цього звіра зараз гарячіший, ніж лава в вулкані Везувій. Дивіться сюди!
Вона ставить сковорідку прямо на розпечені хромовані труби двигуна.
ПШШШШШШШ! — чути різкий звук миттєвого нагрівання.
Вона кидає смужки бекону.
ШКВАРЧ-ШКВАРЧ! — бекон починає танцювати і скручуватися. Дим пахне м'ясом і дорогою.
Вона хвацько розбиває яйця одною рукою об руль. Шкарлупа летить у прірву, екологічно, це кальцій для орлів.
КЛАРА (до камери, перевертаючи бекон мисливським ножем):
— Поки наш сніданок доходить до кондиції «Medium Rare», хвилинка новин від нашої родини Адамсів... тобто, від гурту «Harp & Paws».
[НА ЕКРАНІ З'ЯВЛЯЮТЬСЯ ФОТОГРАФІЇ В РАМЦІ (слайд-шоу)]
Фото 1: Міка стоїть на знаменитому пішохідному переході Abbey Road у Лондоні. Вона боса, як Пол Маккартні, а за спиною в неї — нова, блискуча електроарфа. Вона показує язика папараці, і виглядає абсолютно щасливою.
Фото 2: Тато в дуже дорогому костюмі, але в кедах і з банданою на шиї, тисне руку якомусь відомому британському продюсеру. Тато сяє як нова копійка, а на задньому плані стоїть черга за футболками з мордою Шредді.
Фото 3: Шредді сидить на оксамитовому троні. Навколо нього п’ять котів породи «Британська короткошерста» у краватках-метеликах. Вони слухають його промову. Шредді виглядає як Хрещений Батько котячої мафії.
Фото 4: Мама поправляє зачіску королівському коргі. Підпис: "Головний стиліст Букінгемського зоопарку".
ГОЛОС КЛАРИ (за кадром):
— Вони зараз у Лондоні. Записують альбом на тій самій студії, де колись кашляли The Beatles. Міка каже, що тамтешні привиди в захваті від її арфи. Тато — наш менеджер — зараз намагається домовитися, щоб портрет Шредді надрукували на поштових марках. А Мама... Мама нарешті зрозуміла, що керувати хаосом набагато веселіше, ніж керувати тишею.
[ПОВЕРНЕННЯ ДО ВІДЕО]
Клара знімає сковорідку з двигуна. Яєчня виглядає ідеально підсмаженою, з хрусткою скоринкою по краях, яка тремтить від вібрації мотора. Вона сідає прямо на траву біля обриву, бере виделку і відламує шматок хліба.
КЛАРА:
— А Шредді... О, цей волохатий диктатор. Він надіслав мені повідомлення вранці. Написав: "Кларо, тут у Лондоні постійно дощ, і моїй укладці кінець. Приїжджай, нам не вистачає твого ритму. І твого чилі. Місцеві їдять вівсянку, це не рок-н-рол, це сум".