Яма.(анонс)

 - Говарде! З тобою все в порядку? Чому мовчиш? - не відразу впізнав голос ділового партнера, який лунав з динаміка мого мобільного.  
- Мабуть знову страждав на безсоння цієї ночі? А я говорив! Я говорив про ті пігулки! От хоча б один раз послухав мене. То не довелося б...- перервав я затяжну промову друга, яка тільки набирала обертів. 
- Та чую я, чую! Важка ніч. Скоро все минеться. Не бери до уваги, - відповів я сонним голосом. 
Як це не бери до уваги? Папери Нікольсона вже готові? - я продовжував дотримуватися тиші. 
- Дай вгадаю. Ну звичайно не готові Говарде! В тебе лишилося мало часу! Точніше це в нас лишилося мало часу. Це я поручився за тебе Нікольсону. Я... - майже прокречав Барлі.  
Я все закінчу через годинку-другу! Ось тільки прийду трішечки до тями, - стараючись заспокоїти кращого друга відповів я. 
- Гаразд Говарде. Роби як знаєш! Не хочеш говорити мені, що в тебе сталося? Не говори! - спокійно відповів Барлі. В розмові з обох боків повисла мертва тиша. - Тобі точно не потрібна моя допомога? - перервав мовчанку товариш? 
- Я тобі не вимовно вдячний за турботу, але ні! Я сам впораюсь, повір! А якщо ні, то я відразу покличу свого старого друга на допомогу! - піднесено промовив я. - А папери, согодні о другій половині дня, я закину в офіс. Не турбуйся! Насолоджуйся краще відпусткою. Бо та скоро вже закінчується!- додав я і натиснув на червону кнопку на екрані мобцльника. 
    Кінець(анонс). Дорогі мої читачі! Розповідь "Яма" Ви зможете прочитати в наступній моїй книзі, яка буде слідуючою після книги "Шрами життя". Я дуже ціную те, що ви були зі мною в такий не легкий для кожного з нас час. Дякую за ваші коментарі, після яких ще більше хочеться дарувати Вам нові історії. Дякую за те, що Ви вказували мені на мої помилки. За це велике спасибі!!! Обіцяю виправитися і в подальшому редагувати свій текст. Дякую! До зустрічі в "Ямі"...