Без раннього пробудження. 15

 Поруч з рушницею, в картонному ящичку, лежала маленька книга та Біблія. Про біблію я розповідав Вам раніше. Йдеться про ту Святу книгу, яку я заберігав у власному авто. Навіть не пам'ятаю коли саме перемістив їі в підвал! Та й не має це великого значення. Головне, що вона тут. Збережена. Ціла та не ушкоджена. Приклеяна шкіряною палітуркою до не менш цікавої книженції. Вони на багато років ніби зрослися в одне ціле і терпеливо чекали моменту, коли я навідаюся сюди. 
 

Мої руки пролестали тонесенькі сторінки Святого Писання. Очі забігали по знайомим рядкам книги. Маленькі закладки, які я раніше вложив у цю книгу, допомогли мені з легкістю знайти найголовніші слова. Ті слова, які я намагався і намагаюся передати своєму підростаючому поколінню. З сином Саймоном це ще якось виходило. А от вже з його дітьми процес виховання давався не легко. Та й життєві принципи у теперішнього покоління зовсім відрізняються від тих, які нам втовкмачували з малечку наші рідні. Старший син Саймона, якого звуть Артуром, займається блогерством. Артур і свою сестру також навчає цьому ремеслу. Кажуть, що близнюки вони такі і є. Завжди роблять усе разом. 
 

- Алісо! Не показуй на камеру безладу в своїй кімнаті, - підслухав я одного разу розмову брата та сестри. Ми тоді святкували якесь родинне свято. Якщо моя пам'ять не підводить мене, це було Різдво. Саймон зі своєю прекрасною дружиною Норою, запросили нас з Крісті до себе, в свою трьох кімнатну квартиру. Так я й став свідком того, що таке блогерство. Хоча..., чесно кажучи, сам до кінця й не розумію цього покликання. Ай!!! Хто зараз розуміє цю молодь??? 
 

 Я дбайливо відіклав Святу Книгу і мої пальці відчули холодок від іншої, також шкіряної обгортки. Ця книга також була не великого розміру і мала товщину трішечки меншу за Біблію. От тільки на відміну від першої книги, в цій майже всі сторінки були порожні. Тільки на перших двох була написана від руки потрібна інформацця. Інструкція! Я б так це назвав. Інструкція, що робити з жахливою потворою. Потворою, яка раз в двадцять років з'являється не зрозуміло звідки. 
 

Генрі. Так! Це він розповів мені де шукати цю загадкову книженцію. Хоча книгою їі було важко назвати, ратше записничок! Отже, Генрі! 
Цей чоловік прийшов до мого сну після того, як я похоронив свого собаку. Прихід старого Генрі скоріш був схожий на затуманену реальність, яку мій мозок сприйняв як сон. Інакше я аж ніяк не можу пояснити ці події. 

 Стариган Генрі чітко описав те, як краще позбутися надокучливого лиса. Він і розповів мені про мисливську зброю, заховану на горищі. Розповів він і про книгу, в якій і була написана чітка інструкція по знищенню тварюки. От тільки робити це потрібно було кожні двадцять років. Так було написано рукою старого Генрі! 
 

" Тільки но всі птахи зникнуть з картини, він прийде до твого помешкання. Він не обмежеться пташиним  м'ясом і прийде поласувати свіженької плоті. Лис пошматує і повідгризає кінцівки тим, хто стане в нього на заваді. Він перегризе вашу шию і буде спостерігати, як ви стікаєте власною кров'ю. Це ще та потойбічна тварюка. То ж! Састроміть ствол рушниці йому поглибше в пащеку і натисніть на спусковий гачок, токи... Токи ще цілі... Нехай його мізки розлетяться навкруги, прекрашаючи собою зимовий краєвид. Як зробити так як я говорю вам, спаліть тоді його останки. Спаліть!!! Спаліть і спокійно лягайте в тепленьке ліжечко. Знаючи те, що цілих двадцять років він не потревожить вас та ваших близьких. Хочу сказати вам ще одну не менш важливу річ! Алан ні в чому не винен. Ах бідолашний Алан! " - мої очі пробігли по вже знайгмим літерам з книги. 
 

- Якщо все це правда, то лис прийде до мого помешкання сьогодні. Я чекатиму на нього з нетерпінням, - сказав я в голос, заряджаючи при цьому рушницю. 
- Минулого разу я зробив все те, що написано тобою старий божевільний у цій книзі. Я все зробив. Розніс його мозок по всьому подвір'ї, спалив його руде тіло у вогнищі. І цього разу повторю все це ще краще і швидше. За мого Шейха! За мою ліву руку, яку той відгриз по лінію ручного годинника на зап'ясті, - промовивши ці слова я поглянув на свою ліву кінцівку і в моїй голові промайнули кадри з нашої останньої зустрічі. 
 

- Це нічого. Протезування зараз процвітає, - додав я з посмішкою божевільного.